Понеділок, 24 серпня 1874

Купаюся з Лізою й Катею — другий раз приємніше. Але люди, що купаються, стрибають, як чорти, і смішать мене. Снідаю в «Де ля Пляж» — Базілевський за столиком неподалік від нас. Приходить Денгоф, потім Базілевський приєднується до розмови. Якби Базілевич знала!
Волосся розпущене по спині, сукня й капелюх коричневі. Йдемо на пристань — нічого особливого. Маленька Лабанова там, і коли ми повертаємося, вона йде позаду — і мені «пощастило» чути її тоненький надтріснутий голосок, що веде розмову, схилившись.
Денгоф заходить до нас разом із нами й залишається досить довго.
Мамі трапляється велика неприємність. О шостій — так було домовлено — ми, Базілевич і Базілевський мали обідати в Клубі купалень. Барковський мав прийти грати. Мені виймають шпильки з волосся, і я довго зачісуюся. Базілевич пішла наперед із Діною. Коли я приходжу з мамою — нікого немає.
Базілевич повела Базілевського в готель «Де лʼОсеан» обідати з Гардєфами, а Діну лишила саму — та, на щастя, знайшла Туманчових.
Мама в розпачі через пропущений обід із Базілевським. Її обсідають усілякі думки.
Нарешті після кількох перепалок, які я переношу з усією належною гідністю, ми сідаємо за стіл у Курзалі, у кафе, поки грає музика.
Мама з розпачу їсть лише омлет і чашку шоколаду. Приходять Туманчови з Діною. Вони приємні — і мені шкода, що вони їдуть. Відʼїжджають післязавтра.
Щоб побути з ними, іду до Клубу купалень. Барон Лейсс просить мене потанцювати, я представляю його мамі. «Ну-ну, буʼласка?» — ось і вся його розмова.
Залишаємося до кінця.

Примітки

В оригіналі французькою: «Tiens, tiens si’ plaît [sic] ?» — барон Лейсс ламає французьку («si’ plaît» замість «sʼil vous plaît»); українське «буʼласка» передає це перекручення. ↩