Середа, 19 серпня 1874

Якось мимохідь я говорила про восьминогів, і поляк запитав, чи хочу я їх:
— Так, — відповіла я й забула.
Вранці входить слуга й приносить велику гарну мушлю, повну восьминогів. Велять запросити графа нагору — він чекав унизу. Я писала — не встала, не повернула голови, доки не скінчила запечатувати й писати адресу. Він розраховував на ефект; ефекту не було. Я як усі — користуюся де можу; але на подяку дала йому кілька листів відправити.
Увечері ми всі йдемо до театру — дають «Сфінкса». З Туманчовими нас дванадцятеро — досить, щоб заповнити один бік театру. Навпроти — милі Фостери. Попри поганих акторів я знову подивилася пʼєсу із задоволенням. Але навіть за всієї поблажливості пані де Шель здавалася мені огидною, та ще й без пристойного вбрання. Інша, Берта, майже така ж гарна, як у Парижі. Туманчови — добрі люди, дуже приємні, але часто мені з ними нудно. Як і Анічкови — найкращі наші друзі, а мені з ними теж нудно.
Туманчови завжди тягнуть нас геть від прогулянок — через них я ще не ходила на концерт. Я люблю гарні батаклани, а цей — надто простий. Після вистави йдемо до Клубу купалень, але на півдорозі бачимо, що вогні вже погасли.
Валіцький склав ще чотири вірші — з вільними римами, але ж ідеться про знайомих:
Очі блакитні Ніс-ковбасина Незграбний ведмідь Товстий і дужий Денгоф-незграба Доглядач російських лісів.
Це про Денгофа; ось вірші приємніші.
Бельгієць Ґамбар Сховався в сараї У великому хвилюванні Через нагороду, отриману Від пані Марґеріт І всієї її свити За раків і форелей Ігри і гойдалку.
Я перекладаю ці вірші так:
Пан Ґамбар Перемахує через вали У великому хвилюванні Після прийому
Від принцеси Марґеріт З усією її свитою Приносить йому нагороду Чарівний прийом.
Ґамбара нагороджено. Поки його не було, Марґеріт зі свитою провела кілька годин в Альзі разом із принцесою Пруссії. Вони ловили раків і форелей, яких навмисно випустили у ставки. І коли панове, і пані, і сама Марґеріт сказала витягли пʼятдесят раків, та сказала:
— Шукайте, пані, їх було шістдесят — знайдете ще десять.
Потім вони поїхали їсти свій улов у Баризар. Повернімося до витворів Валіцького.
Іспанський єврей Мойсей Журібаррен Танцює з дамами Розмовляє біля Сарагоси Каже, що зітхає за нею Через це бʼється з карлістами Заклятий ворог карлістів Католиків і папістів (1) Валіцький кепкував із цього чоловіка і називав його, дель Пуенте й того маленького, схожого на Родіонова, карлістами, надавав їм поважного, політичного вигляду — надто після того окремого товариства і після того, як носився Поль із Журібарреном і дель Пуенте під час історії з котильйоном. Журібаррен мав такий єврейський вигляд. Насамкінець — ось:
Гарна ідилія Дорія Памфілія Зріст величезний Голос чистий Хоч і італієць Зате красень.
Уже три дні він розповідає про Дорію неймовірні речі, не рахуючи сили-силенної непристойностей. Ми їли морозиво в Курзалі, коли він при Мержевському сказав нам, показуючи на дим, що виднівся від дуврського пароплава:
— Дивіться, це Дорія Памфілій пірнає посеред океану, але він такий високий, що дістає до дна, і видно його голову, а цей дим — дим його сигари. І всякі дурниці в тому ж дусі.

Примітки

В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩