Вівторок, 30 червня 1874

Вчора ми довго розмовляли з мадам Базілевич — я не знаходжу в ній особливого розуму. Розповіла їй новини з Ніцци й про ніццан.

Обідаємо у маркізи Ів'яні. Мадам Базілевич іде з нами пішки. Нас прийняв лакей у лівреї, потім — маркіз і маркіза. Я була в білому, з волоссям розпущеним по спині — останніми днями I fall in love with my hair.¹ Знаходжу його золотавим, кучерявим, шовковистим.

Я примирилася з манерами маркіза — він же італієць! А це дає підставу багато що йому вибачити. Цей Кірш набридає мені — я думаю, він наважується мною захоплюватися. Я жодного разу не дивилась йому просто в очі — він того не вартий. Хоч би тримався осторонь, але він хоче бути рівним.