❦
Понеділок, 22 червня 1874
Lundi, 22 juin 1874
Це буде трохи важко: з понеділка 22-го я нічого не писала, а трапилося чимало — і найважливіше те, що ми вже не в Парижі; сьогодні, в середу 24 червня, ми в Спа, у готелі «Європа». Але перш ніж ми дісталися сюди, сталося дещо, про що слід розповісти.
Voilà qui sera un peu difficile, depuis lundi 22 je n’ai rien écrit, et bien des choses se sont passées, la plus importante est celle que nous ne sommes plus à Paris, aujourd’hui mercredi 24 juin nous sommes à Spa, à l’hôtel de l’Europe. Mais avant d’arriver où nous sommes il y a plusieurs choses à dire.
dans la marge Notlimah Woydac Cadyow.
Понеділок 22-го: їздили в місто, як щодня. Памʼятаю лише візит до Кароліни — себто до Лаферʼєр, — а потім що Родіонов вечеряв у нас, що Дюсотуа приходив, але ані переробив, ані підправив мою амазонку; втім, це було б дивом — йому заплатили ще два тижні тому. Далі — ввечері їздили на Єлисейські поля. Наступного дня, в день відʼїзду, ми зайшли до «English Hats»: я купила жокейське кепі з чорного оксамиту; потім примірка у Кароліни — вона була дуже любʼязна, зізналася, що пристрасно любить азарт, і що вчора вдруге стала бабусею.
Lundi 22, nous allâmes en ville comme tous les jours, je ne me souviens que de la visite chez Caroline, c’est-à-dire chez Laferrière, et ensuite que Rodionoff a dîné chez nous, que Dusautoy était venu et n’a ni refait ni arrangé mon amazone, d’ailleurs c’eût été miracle, il était depuis deux semaines payé. Ensuite que nous allâmes le soir aux Champs-Elysées. Le lendemain jour de départ, nous allâmes chez English Hats, j’ai acheté une calotte de jockey en velours noir, puis essayer chez Caroline, elle était très aimable, avoua qu’elle aimait passionnément le jeu, et que hier elle est devenue pour la deuxième fois grand-mère.
Нарешті маю рожеву сукню — вона справді дуже гарна. Ми, вірніше я, залишаю в Парижі кілька замовлень — через брак грошей і часу, — але я попередила, що, щойно приїду, напишу, куди надсилати. Так і зроблю.
J’ai enfin ma robe rose qui est vraiment très jolie. Nous, ou plutôt, je laisse plusieurs commandes à Paris, faute d’argent et de temps, mais j’ai prévenu en disant que j’écrirai aussitôt arrivée où il faut envoyer. C’est ce que je ferai.
Баґатель — справжній щуролов: кігті як у кішки, зуби — як голки.
Bagatelle est un vrai ratier, des griffes comme un chat et des dents commes des aiguilles.
Мама дуже знервована — вона ридала, не знаючи, куди ми поїдемо; коли їй пропонували Віші, вона відповідала шаленою відмовою — а тепер, коли ми в Спа, і навіть трохи раніше, вона плакала й сміялася, кажучи, що Спа — діра, що нікого нема, що це край світу. Поки що я цілком поділяю цю думку. Справді, я поки що не бачила нікого — хіба кілька панів; щоправда, йшов дощ, і від сьогоднішнього ранку погода мінялася чотири рази — зараз пʼятий; і не встигаю написати, як зʼявляється сонце й дощу більше нема.
Maman est très énervée, elle a pleuré à sanglots ne sachant où nous irions, lorsqu’on lui proposait Vichy elle répondait par une négation furieuse, et maintenant que nous sommes à Spa et même quelque temps avant d’y arriver elle pleura, rit, disant que Spa était un trou, qu’il n’y a personne, que c’est au bout du monde. Opinion que je partage entièrement jusqu’à présent. En vérité jusqu’à présent je n’ai vu personne, quelques messieurs seulement, il est vrai qu’il pleuvait, et depuis ce matin le temps a changé quatre fois, en ce moment il y a un cinquième changement de pluie; et ! je n’ai pas le temps de l’écrire que le soleil apparaît et plus de pluie.
Я покинула Париж із гострим жалем — люблю Париж заради нього самого. Проїжджаючи площею Гранд-Опера, я бачила дахи будинків і вікна верхніх поверхів, позолочені промінням призахідного сонця, — так гарно, з усім цим людом, що там кишить! Я почала співати, щоб стримати хвилювання: гуркіт омнібуса був оглушливим — я могла кричати. Шкода, що доводиться покидати те, що любиш: живеш лише один раз, і життя таке коротке. По дорозі я згадувала всіх тих, кого знаю і кого не знаю; ну що ж — можливо, це безглуздо, але мені здавалося, ніби я покидаю друзів. Ламбертьє, Ротшільд, Вітґенштайн, Шіме, Тишкевич і навіть товстий Фріц Меєр — ось мої друзі. Проте двоє з них дуже неприступні, і я не можу так їх називати. Я шкодую за Парижем (я дивлюся на себе в дзеркало, пишучи — не спала й півгодини цієї ночі, і я якось особливо розцвіла). Вийшла з Полем, купила нашийник для Пратера і заглянула до різних крамниць перед відʼїздом. Мені ніяк не напрощатися з цим чудовим містом. І хто я тут? Ніхто. Кого я бачу? Нікого. І все ж люблю Париж. Намагатимусь оселитися в ньому колись, якщо Бог дозволить. Що я скажу тоді?
J’ai quitté Paris avec des regrets sensibles, j’aime Paris pour lui-même, en passant par la place du Grand Opéra je voyais les toits des maisons et les vitres des étages supérieurs dorés par les rayons du soleil couchant, c’était si beau, avec tout ce monde qui y fourmille que je me mis à chanter pour comprimer mon émotion, le bruit de l’omnibus était assourdissant, je pouvais crier. C’est dommage qu’on soit obligé de quitter ce qu’on aime, on ne vit qu’une fois et la vie est si courte. Tout en allant je me suis souvenue de tout ce monde que je connais et que je ne connais pas; eh bien ! c’est peut-être bête mais c’était comme si je quittais des amis. Lambertye, Rothschild, Wittgenstein, Chimay, Tichkevitch et même le gros Fritz Meyer; voilà mes amis. Cependant deux d’entre eux sont très farouches et je ne peux les appeler ainsi. Je regrette Paris (je me mire tout en écrivant, je n’ai pas dormi une demi-heure cette nuit et je suis singulièrement embellie). Je suis sortie avec Paul, j’ai acheté un collier à Prater et été dans divers magasins avant de partir. Je ne pourrai pas assez dire adieu à cette ville sublime. Et que suis-je ici, rien; qui vois-je ?, personne. Et cependant j’aime Paris. Je tâcherai de l’habiter un jour si Dieu le voudra bien permettre. Qu’en dirai-je alors ?
Ця маленька бестія Берта збрехала або вигадала, що герцог Гамільтон приїде. Надалі я казатиму «Гамільтон навпаки» — що дає Notlimah: звучить як імʼя якогось індійського божества. Я мандрую в сукні з «Нової Шотландії»2 і маленькому чорному капелюшку. Я так добре вмію все носити, що вийшло гарно.
Cette petite canaille [de] Berthe a menti ou inventé que le duc de Hamilton viendrait. Je dirai dorénavant Hamilton inversé ce qui fait Notlimah qui a l’air d’un nom de divinité indienne. Je voyage avec ma robe de New Scotland et le petit chapeau noir. Je porte si bien tout, que c’était joli.
Примітка упорядників
[Відтоді й до передостанньої сторінки карнету щоденник написаний на папері з монограмою М.]
[ A partir de là, et jusqu’à l’avant-dernière page du Carnet, le Journal est écrit sur du papier à en-tête à l’initiale M]
У залі очікування увійшов якийсь пан — і мама, побачивши його, сказала: Ось справжній джентльмен3. Я помітила його ще у великій залі, бо він надзвичайно нагадував Нотліма — дуже добре одягнений, добрі манери, загалом дуже схожий. Але такі обличчя бувають жорстокі, і я боюся такого виразу обличчя. Цей зневажливий і глузливий вигляд, ця тремтяча губа, як сказав би О. Дюма, ці сірі очі, ці жваві, легкі й водночас імпозантні манери — все це мене бентежить і лякає:
Dans la salle d’attente, un monsieur entra et maman dit en l’apercevant: Voilà un homme bien. Je l’avais remarqué encore dans la grande salle parce qu’il rappelle énormément Notlimah, très bien mis et de bonnes manières, enfin il lui ressemblait, beaucoup. Mais ces figures-là sont méchantes et je crains une telle expression de physionomie. Cet air dédaigneux et railleur, cette lèvre frémissante, comme dirait A. Dumas, ces yeux gris et ces manières vives, légères et imposantes en même temps, tout cela m’intimide et me fait peur:
Примітка упорядників
[Марі відірвала й забрала нижню частину сторінки, потім продовжила щоденник на звороті.]
[Marie a déchiré et enlevé le bas de la feuille, puis a continué son journal au verso]
Герцог Гамільтон постає в памʼяті в найдрібніших подробицях. Коли він входить кудись — він освітлює приміщення; він не йде, а ніби летить — але летить так спокійно, так шляхетно й величаво водночас. Ніс, злегка нахилений, і губи надають йому вигляду зневажливого й чопорного гордовитого, змішаного з гордістю та злістю, навіть жорстокістю. Це Маленькі сірі очі додають до всього цього глузливий вираз.
Le duc de Hamilton me revient à la mémoire dans ses moindres détails. Lorsqu’il entre dans un endroit, il l’éclaire, il ne marche pas mais il a l’air de voler, mais voler d’une manière si calme, si noble et si imposante à la fois. Son nez légèrement incliné et sa bouche lui donnent un air dédaigneux et raide fier mêlé de fierté et de méchanceté, de cruauté même. Ce sont Des petits yeux gris ajoutent à tout cela une expression railleuse.
«У його ході є щось від легкої величі бога». Загалом вся його настільки шляхетна постать, його рух такий гідний і самовдоволений, і водночас добродушний, його величний вигляд, що не залишає його навіть коли він свистить, — роблять цю людину найнестерпнішою, найвідразливішою і найчарівнішою й привабливою що я у світі. «Відразливий» — саме слово: побачивши його зблизька на стрільбищі, я відразу помітила всі ці манери й звички, про які намагалася дати уявлення. Першим моїм враженням було, що в нього зле обличчя, і я злякалася. Але все ж вважаю його красивим, як напівбог. Аполлон анфас чимось його нагадує. Всі, хто захоче сказати правду, підтвердять, що я права — хіба що деякі вирази я, можливо, перебільшила.
« Il a dans sa démarche quelque chose de la légère majesté d’un dieu ». Enfin toute sa personne si noble, son geste si grand et si fat et bon enfant en même temps, son grand air qui même lorsqu’il siffle ne le quitte pas font de cet homme l’homme le plus détestable, le plus repoussant et le plus adorable et attrayant que j’ai du monde. Repoussant est le mot, car en le voyant de près au Tir au pigeons, je vis à l’instant même tous ces airs et toutes ces manies dont j’ai essayé de donner une idée. Ma première impression fut qu’il avait une figure méchante et j’eus peur. Mais je le trouve néanmoins beau comme un demi-dieu. Apollon en face a quelque chose de lui. Tous ceux qui voudront dire la vérité diront que je dis vrai, sauf quelques expressions que j’ai exagérées peut-être.
Йшов дощ; ми — я, Діна і Поль — пішли оглядати місто (дощовик4 і капюшон). Ті, хто нас бачив, на нас дивилися.
Il pleuvait, nous, moi, Dina et Paul allâmes visiter la ville (waterproof et capuchon). Ceux qui nous ont vus nous ont regardés.
Мама хвора, дуже страждає.
Maman est malade, souffre beaucoup.
Ще один нервовий напад: я тремтіла від кожного її стогону, голоснішого за попередній. Слава Богу й Валіцькому — криза пройшла, і вона відбулася лише тим, що злягла. Я не склепила очей усю ніч — або, точніше, поспала з пів години, — отже, я заробила один зайвий день у своєму житті: ця ніч була для мене днем. Ми обідали о пів на пʼяту, і десь о пʼятій, читаючи в шезлонгу, я заснула, як немовля. Прокинулася через півтори години, думаючи, що вже завтра, — і виявила, що стою посеред кімнати, вимовляю незвʼязні слова й питаю, чи вже день: я ще снила.
Encore une de ces attaques de nerfs, je frissonnais à chacun de ses gémissements plus forts que les autres. Grâce à Dieu et à Walitsky la crise passa et elle en est quitte pour garder le lit. Je ne fermai pas l’œil toute cette nuit ou plus juste, j’ai dormi une demi-heure, j’ai donc gagné un jour dans ma vie, cette nuit fut un jour pour moi. Nous avons dîné à quatre heures et demie et vers cinq heures tout en lisant sur une longue chaise je m’endormis comme un bébé. Je me réveillai une heure et demie après croyant que je suis au lendemain et je me surpris debout au milieu de la chambre prononçant des paroles incohérentes, demandant s’il est jour déjà, je révais encore.
Мені здалося, що минуло два дні, — бо після цього сну я зголодніла.
Il me semble que deux jours sont passés, car après ce somme j’eus faim.
Мама проти Спа — що ж ми будемо робити? Спершу розвідаймо місцевість — зорієнтуємося, а там побачимо.
Maman est contre Spa, qu’allons-nous faire ? Faisons d’abord une reconnaisance du lieu, orientons-nous et on verra.
Примітки
Таємнопис Марі: Notlimah — це «Hamilton», прочитане навпаки; Woydac — так само перевернуте «Cadyow» (Кадзоу, родовий замок Гамільтонів). Пояснення шифру — нижче в цьому ж записі. ↩
В оригіналі англійською: «New Scotland» — крамниця в Ніцці, де продавали тканини й шили вбрання; Марі часто замовляла там сукні. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «waterproof». ↩