❦
Четвер, 25 червня 1874
Jeudi, 25 juin 1874
Яке дивне містечко: біля джерела нікого, у садах нікого, у купальнях — кілька російських гіпопотамів, що горланять на всю горлянку. Нічого елегантного, нічого чарівного — це не курорт на водах! Це гидка діра.
Quelle étrange ville, autour de la source personne, dans les jardins personne, dans les bains quelques hippopotames russes, criant à tue-tête. Rien d’élégant, rien de coquet, ce n’est pas une ville d’eaux ! c’est un vilain trou.
Я боялася поринути в ці чорні ванни й витиратися цим жовтим рушником — тому й не торкнулася до них, а скористалася своїми панталонами, спідницею і сорочкою.
J’avais peur de me plonger dans ces bains noirs, et de m’essuyer avec ce linge jaune, aussi n’y touchai-je pas, mais j’employai mon pantalon, ma jupe et ma chemise.
Виходячи, зустріли маркізу Вівіані — вона була в захваті тощо тощо і повідомила нам, що у Баса можна добре поїсти. Але у Баса ми застали двох куртизанок, що відʼїжджали до Брюсселя, і кількох вульгарних і бридких чоловіків. Після цього жалюгідного обіду ми обійшли Сад; я пішла з Валіцьким і Полем стріляти в тирі. Потім повернулися. Спа безлюдна — це жахливо.
En sortant nous rencontrâmes la marquise Viviani, elle était enchantée etc. etc. et nous dit que chez Baas on peut trouver un bon manger. Mais chez Baas nous trouvâmes deux cocottes qui partaient pour Bruxelles et plusieurs hommes communs et vilains. Après ce misérable repas nous fîmes le tour du Jardin, j’allai avec Walitsky et Paul tirer au tir. Ensuite nous rentrâmes. Spa est désert, c’est désolant.
На її наполегливі запрошення ми пішли до мадам Вівіані: велика вілла, сад, кури тощо. Вона каже, що через десять-пʼятнадцять днів приїде товариство. Сподіватимемося — бо нічого іншого й не залишається. Пробуємо спільний стіл — жахливо; я піднімаюся і прошу подати мені суп і суниці, після чого одягаю сіру сукню й чорний капелюх — він мені більше не заважає з довшою гумкою. Я вважаю — як і всі — цю сукню чарівною.
Selon ses invitations empressées nous allâmes chez Mme Viviani, elle a une grande villa, jardin, poules, etc. Elle dit que dans dix-quinze jours le monde arrivera. Espérons, puisqu’il n’y a rien d’autre à faire. Nous essayons de la table d’hôte, qui est abominable, je monte et me fais servir un potage et des fraises après quoi, je mets ma robe grise et le chapeau noir, qui ne me gêne pas avec des élastiques plus longs. Je trouve, comme tout le monde d’ailleurs, cette robe adorable.
Поль приходить по мене, і ми йдемо на концерт — де застаємо трьох старих, двох з половиною англійців, з десяток росіян та нянь із немовлятами. Мама вже там — і Ґамбар, цей король Спа, балакає з нею. Він запрошує нас у неділю подивитися його замок.
Paul vient me chercher et nous allons à la musique où je trouve trois vieillards, deux Anglais et demi, une douzaine de Russes, et des bonnes et bébés. Maman était déjà, et Gambart, ce roi spadais, causait avec elle. Il nous invite dimanche voir son château.
Кілька цих створінь ідуть геть разом з музикантами. Увечері — концерт «Віденських танців», і водночас оркестр грає в залі; і ми могли бачити з читальні цю порожню залу — жодної половини, жодної чверті танцюриста.
Les quelques créatures s’en vont avec les musiciens. Il y a un concert de danses viennoises ce soir et en même temps l’orchestre joue dans la salle, et nous pûmes voir du salon de lecture cette salle vide, pas une moitié, un quart de danseur.
Зали казино розкішні — красивіші, ніж у Баден-Бадені й Монако; у Баден-Бадені, крім нових зал, що дуже гарні.
Les salons du Casino sont superbes, plus beaux qu’à Bade et à Monaco, à Bade excepté les nouveaux salons qui sont très beaux.
Але все порожньо, безлюдно, сумно. І на додачу до всього помираєш від голоду.
Mais tout est vide, désert, triste. Et pour comble de plaisir on meurt de faim.
Примітка упорядників
[Папір із шапкою «Готель «Європа», Спа»]
[Papier à en-tête Hôtel de l’Europe, Spa]