Субота, 20 червня 1874

Пан де Вільмессан із «Figaro» виніс вирок. Мама пішла до нього, щоб попросити вмістити мого Дюсотуа в газеті — і розповіла йому справу. Але пан де Вільмессан запропонував викликати Дюсотуа до себе в інший кабінет, попросити його навести якесь поважне виправдання своєї поведінки — а якщо ні, то повідомити йому, що для нього є місце на сторінках досточтимого «Figaro». Так і було зроблено. Дюсотуа тому поспішно вважає за краще переробити амазонку, ніж потрапити до газети. В понеділок він прийде з іншим, щоб перевірити, чи погано сидить амазонка, і переробити її, якщо потрібно. Все це дрібниці; триста франків викинуто — шкода, особливо коли мало, зовсім немає грошей. Від «Figaro» ми повертаємося — приходить Ріш писати якусь скаргу.

До Кароліни — імператриці Кароліни І. Вона була дуже люб'язна — і то добре. Я замовила біле вовняне плаття з вовняного муслі­ну зі срібними галунами. У Діни буде схожа — чорна. Ще кілька огидних доручень у місті.

Увечері запропонували піти на «Баґатель» — але в ложу другого ярусу. Жахливо. Я переодяглася: чорна сукня, напівдовга, чорний капелюх, вуаль. На мамі ця ж сукня негарна — на мені гарна. Спека нестерпна; закрутилася голова, кілька секунд я сиділа із закинутою головою й закритими очима, але газ і спека мене душили. Я вийшла, відчинили вікно, холодне повітря мене освіжило — і я повернулася, щоб побачити кінець «Яблучка», яке вважаю досить безглуздим.