❦
Пʼятниця, 19 червня 1874
Vendredi, 19 juin 1874
Грошей більше немає — це жахливо! Ніколи ще мені не було потрібно стільки речей і не хотілося їх так. Це найжорстокіше й найжалюгідніше становище у світі. У такому стані людина здатна на все.
Nous n’avons plus d’argent, c’est désolant ! Jamais je n’eus besoin et envie de tant de choses. C’est la position la plus cruelle et la plus misérable qui soit au monde. Dans cet état on est capable de tout.
Змушена відмовляти собі в стількох речах. Ніколи в житті, кажу я, мені не траплялося стільки речей, які хотілося б купити, — ніколи не бажала з такою силою всіх цих маленьких і великих дрібниць, яких я не можу купити!
Me devoir refuser tant de choses. Jamais de ma vie, dis-je, je ne trouvais autant de choses à acheter, jamais je n’ai tant désiré avec tant de désir toutes ces petites et grandes bêtises que je ne peux acheter !
Яке мізерне й жалюгідне становище!
Quelle misérable et piteuse position !
Немає нічого страшнішого, страшнішого, ніж не мати грошей. Почуваєшся розчавленою, приниженою; вся воля розбивається об цей риф, всі здібності затьмарюються — і найкраще серце більше нічого не варте!
Il n’y a rien de plus affreux, affreux, que de manquer d’argent. On se sent abîmé, abaissé, toutes les volontés se brisent sur cet écueil, toutes les facultés s’obscurcissent et le meilleur cœur ne vaut plus rien !
Під час прогулянки в Лісі (в ландо, як майже завжди) мій гнів, моє обурення, мій відчай виливалися в недомовках, мовчанні, поглядах. Яка я принижена й жалюгідна!
Pendant notre promenade au Bois (en landau comme presque toujours) ma colère, mon indignation, mon désespoir débordaient par des demi-mots, des silences, des regards. Que je suis humiliée et misérable !
Мама знервована й така ж жалюгідна, як я: ми полегшуємо страждання, мучачи одна одну. За вечерею вона заплакала — ображена моєю поведінкою; я не плакала, стала твердою й непроникною, як камінь. А коли Діна дивиться на мене своїми маленькими побожно обуреними очима — я їй сміюся в обличчя.
Maman est énervée et aussi misérable que moi, nous tempérons nos souffrances par des martyrisations mutuelles. A dîner elle pleura comme outragée de ma conduite, je ne pleurai pas, je me fis dure et impénétrable comme une pierre. Et quand Dina me regarde avec des petits yeux chrétiens et vertueusement indignés je lui ris au nez.
Тим часом прийшов Морено; я відступила до спальні, де філософськи їла суниці з вершками. Коли я вийшла (мамина сіра спідниця і червона жакетка) — він визнав, що я дуже виросла. Він приходить уже вдруге, першого разу він нас не застав. Він знав мене ще зовсім дитиною — попросив дозволу роздивитися мене; я погодилась. Тоді ця чудова пустельна мавпа1 подивилася на мене крізь пенсне.
Sur ces entrefaites arriva Moreno; je me retirai dans la chambre à coucher où je mangeai philosophiquement des fraises à la crème. Lorsque je parus (j’avais la jupe grise de maman et une jaquette rouge) il me trouva très grande. C’est la deuxième fois qu’il vient, la première il ne nous trouva pas. Il me connaissait tout enfant, il demanda la permission de m’examiner, je consentis. Alors ce superbe singe du désert me regarda à travers son pince-nez.
— Одне: вам більше не слід повніти.
- Une chose, vous ne devez plus engraisser.
Щоб довести йому, що я не товста, пішла й одягла свій сірий корсаж. Тоді він був вражений — або вдав, що вражений. Ця тварюка обсипала мене всіма можливими й неможливими лестощами.
Pour lui prouver que je ne suis pas grosse j’allai et je mis mon corsage gris. Alors il fut ou fit semblant d’être ébahi. Cet animal me fit toutes les flatteries possibles et impossibles.
— Але у вас же кринолін.
- Mais vous avez une crinoline.
— Та ні, на мені нічого немає.
- Mais non, je n’ai rien.
— Але які стегна — неймовірно, тощо тощо тощо.
- Mais quelles hanches, mais c’est incroyable, etc. etc. etc.
Він не переставав дивуватися й захоплюватися, але я сказала:
Il s’étonna et admira à n’en plus finir, mais je dis:
— Пане, оскільки я вас знаю і ви знали мене ще зовсім маленькою — я дозволяю вам багато й буду з вами відверта: у мене немає криноліну, я ніколи не надягаю нічого, крім сукні.
- Monsieur, comme je vous connais et vous me connaissiez toute petite, je vous permets beaucoup et je suis franche avec vous; je n’ai pas de crinoline, je ne mets jamais rien que ma robe.
Цей старий негідник усе дивився, яка в мене статура. Справді, у довгій спідниці без оздоблення й цьому корсажі, що так мені личить, — я від шиї вниз — досконалість.
Cette vieille canaille regardait toujours comme je suis faite. En vérité avec une jupe longue sans garnitures et ce corsage qui me va si bien, je suis jusqu’au cou, une perfection.
— Але знаєте, мадам, — сказав він мамі, — вона й чорта змусить замріятися, або щось у цьому роді, навіть гірше, я думаю. Ця фраза занадто сильна — і якби я була квіткою, я закрила б пелюстки. Але ба! Він бразилієць — такі мавпи завжди залишаються тваринами і нічим більше.
- Mais savez-vous, Madame, dit-il à maman, qu’on peut faire rêver le diable ou quelque chose dans ce genre, pire encore je crois. Cette phrase est trop forte et si j’étais une fleur je fermerai mes pétales. Ah bah ! C’est un Brésilien, ces singes-là restent toujours des animaux et rien de plus.
Я дуже добре й чисто говорила французькою.
J’ai très bien et purement parlé français.
(Але я забуваю про кінець учорашнього дня: ми були в Театрі Франсе, в авансценній ложі, я була вбрана. Давали «Село», «Сфінкса»2 — ось де театр: Крозетт захоплює. Сцена при місячному світлі дуже гарна; я не буду аналізувати пʼєсу — це вже зробили. Скажу лише, що вона видалася мені чудовою, природною, цікавою — і я палаю бажанням побачити її ще раз.)
(Mais j’oublie la fin de la journée d’hier, nous étions au Théâtre français, dans une avant-scène, j’étais habillée. On donnait « Le village », « Le sphinx », voilà un théâtre: Croizette est admirable. La scène au clair de lune est très belle, je ne vais pas analyser la pièce, on l’a fait. Je dirai seulement que je l’ai trouvée magnifique, naturelle, intéressante et que je brûle d’envie de la revoir encore).
Мавпа говорила про Ремі. Він проведе зиму в Ніцці, і Ремі приїде в березні. Ця думка вже мене займає. Мені потрібен залицяльник — я не можу нудьгувати, це надто безглуздо. Цього разу я стрілятиму очима до цього хлопця — і змушу його робити дурниці; це буде так забавно!
Le singe a parlé de Rémy. Il passera l’hiver à Nice et Rémy viendra au mois de mars. Cette idée m’occupe déjà. Il me faut un adorateur, je ne puis pas m’ennuyer, c’est trop bête. Cette fois je lui ferai des yeux à ce garçon et lui ferai faire des bêtises, ce sera si amusant !
У моєму другому щоденнику стиль значно кращий. Але я себе не розумію. Лише на сторінці 68 [Том I] я знову впізнаю себе.
Dans mon deuxième journal le style est beaucoup meilleur. Mais je ne me comprends pas. Seulement à la page 68, [Tome I] je me retrouve.
О, та думка, що спала мені тоді, прийшла від Бога; вона добра, найкраща, і в моїй душі щодо неї нічого не змінилося. Якби це могло статися, то, може, те, що я вважаю втраченим, втрачене ще не зовсім.
Oh l’idée que j’eus là m’était venue de Dieu, elle est la bonne, la meilleure, rien n’est changé dans mon esprit à son égard. Si cela pouvait être, ce que je pense perdu ne l’est peut-être pas entièrement.
Якби те, що я тоді думала зробити, могло здійснитися, мені не було б чого боятися й не було б чого бажати. Якби.... А що як так і буде? О, якби ж це могло бути... (ці останні слова я пишу мрійливою рукою, але, на жаль, цього не видно).
Si ce que je pensais alors faire pouvait se faire, je n’aurais rien à craindre, rien désirer. Si.... Et si ce sera ? Oh si ça pouvait être... (j’écris ces derniers mots d’une main rêveuse mais, hélas cela ne se voit pas).
Ота думка! Мої бажання рік тому — це й мої сьогоднішні бажання. Основа мого розуму умеблювання не змінюється, змінюються лише меблі для краси. О! якби Бог був такий поблажливий, щоб дозволити мені бути щасливою
Cette idée-là ! Mes désirs il y a un an, sont mes désirs d’aujourd’hui. Le fond de mon esprit de l’ameublement ne change pas, les meubles de fantaisie seuls changent. Oh ! si Dieu était assez indulgent pour me permettre d’être heureuse
Примітки
Морено — пан де Ґонзалес Морено, батько Ремі; родина знала його з Баден-Бадена 1870 року. Далі в цьому записі Марі називає його бразильцем; насправді він був аргентинцем, як вона сама пише в передмові 1884 року («le République-argentinais Gonzalès»). ↩
«Le Village» («Село», 1856) і «Le Sphinx» («Сфінкс», 1874) — пʼєси Октава Фейє в Театрі Франсе; у «Сфінксі», вперше показаному 23 березня 1874 року, Софі Крозетт (1847–1901) грала Бланш. ↩