❦
Вівторок, 9 червня 1874
Mardi, 9 juin 1874
Диякон уже тут — напросився1 піти слухати месу. Цей жалюгідний священик спʼянілий від самого себе; він вдає із себе розпещену дитину, саму чарівливість у світі — а водночас одне з найнудніших створінь, яких я будь-коли зустрічала. Він навіть часто забувається: наприклад, посилає Поля купити йому цигарки. Я разів десять почервоніла від гніву.
Le diacre est déjà ici, il s’est imposé pour aller entendre la messe. Ce misérable prêtre est enivré de lui-même; il prend des airs d’enfant gâté, de tout ce qu’il y a de plus adorable au monde et avec cela est un des êtres les plus fastidieux que j’ai jamais rencontré. Il s’oublie même souvent, par exemple, il envoie Paul lui acheter des cigarettes. J’ai rougi dix fois de colère.
Здається (сукня біла від Ворта, волосся розпущене, непогано, гадаю), я вперше не запізнилася. Публіка — строката суміш, надто строката; жодного пристойного обличчя, крім Віжʼє, яка нафарбована чарівно.
Je crois (robe blanche Worth, cheveux flottants, pas mal, je crois) que pour la première fois je n’étais pas en retard. Le public est fort mélangé, trop mélangé; je ne vis pas une face chrétienne exceptée la Vigier qui est peinte à ravir.
Що скажу я, бідна маленька невігласка, про заупокійну месу? Не відчуваю в собі сили критикувати. Це дуже гарно, надзвичайно гарно, захопливо, — але могло бути ще прекраснішим. Хотіла б почути ще кілька разів: такий серйозний музичний твір не можна збагнути й оцінити з одного разу. Кілька уривків вислизнули від мене — і лише тепер вони до мене повертаються.
Que dirai-je pauvre petite ignorante, de la messe de requiem ? Je ne me sens pas de force pour critiquer. C’est très beau, extrêmement beau, admirable, mais cela aurait pu être encore plus beau. Je voudrais l’entendre encore plusieurs fois, une pièce de musique aussi sérieuse, ne se comprend et ne se juge pas en une fois. Il y a plusieurs passages qui m’échappèrent et que je retrouve seulement maintenant.
Верді, коли ввійшов, зустріли шаленими оплесками. Це мене запалює, як перегони (жодного пристойного обличчя в хорі). Я уважно слухала Вольдман і Стольц — адже відомо, що колись у мене були певні амбіції. Майже рік мій голос мандрує, як «Три мушкетери», — але, гадаю, зараз починає повертатися. Стольц докладає надто великих зусиль, щоб співати: здається, ніби вона оре землю, а не співає.
Verdi en entrant fut accueilli par des applaudissements frénétiques. Cela m’excite comme les courses (pas une face passable dans le chœur). J’écoutais attentivement la Woldmann et la Stoltz car on sait que jadis j’eus quelques prétentions. Depuis presque un an ma voix fait des voyages comme « Les trois mousquetaires », mais je crois qu’en ce moment elle commence à revenir. La Stoltz fait de trop grands efforts pour chanter, elle a l’air de labourer la terre et non de chanter.
Це незабутній ранок — мабуть, колись зможу похвалитися, що вперше в Парижі чула, як виконували цю месу Верді. Стояла нестерпна спека, і щойно повернувшись, ми роздягаємося4. Телеграма. Що таке? Тисяча франків від тітки — все ж таки щось, коли грошей не густо, Вічний спокій... вічний спокій... вічний спокій!!5 Мама дивилася у вікно, потім озирнулася: «А може, поїдемо до Лісу?» — Я саме збиралася це запропонувати.
C’est une mémorable matinée, peut-être pourrai-je me vanter un jour d’avoir entendu la première fois à Paris chanter cette messe de Verdi. Il faisait une chaleur excessive et aussitôt rentrées nous nous spogliamo. Un télégramme. Qu’est-ce ? Mille francs qu’envoie ma tante, c’est tout de même quelque chose quand on n’a pas trop « Requiem... requiem... Requiem eterno » !! Maman regardait par la fenêtre puis se tournant: « Si nous allions au Bois ». J’allais le proposer.
Ми й їдемо. Зараз я гарна: одягаю мамину білу муслінову сукню — вона мені личить; в екіпажі довжина непомітна; соломʼяний капелюх, волосся напівпідібране, кілька коротких локонів на потилиці (природних). Задоволена собою — і дуже вдячна тітці.
Nous y allons donc. Je suis jolie en ce moment, je mets la robe de mousseline blanche à maman, elle me va bien, en voiture la longueur ne paraît pas, mon chapeau paille, cheveux demi retroussés, quelque boucles courtes sur la nuque (naturelles). Je suis contente de ma personne, très contente à ma tante.
Але в Лісі я поводжуся як дурепа: щойно ми порівнялися з постом мисливців-піхотинців, чорт мене штовхає, я озираюся, помічаю Федюса — чи лише його сірий капелюх — і починаю червоніти, більше від гніву, ніж від чогось іншого. Щоб не бачити цього обличчя, відводжу очі вбік:
Mais au Bois je me conduis comme une sotte, aussitôt arrivées à la hauteur du poste des chasseurs à pied, le diable me pousse, je me tourne, j’aperçois Fedus ou seulement son chapeau gris, et je commence à rougir plus de colère, que je rougis que d’autre chose. Pour ne pas voir cette face je tourne les yeux de côté:
— Бачиш, мамо, я червонію6 — який жах.
- Tu vois, maman, voilà que je rougis, quelle horreur.
— Так, і ще як — і він якраз дивиться на тебе7.
- Oui encore et comment, et il te regarde en même temps.
Це виводить з себе! Тож на наступній прогулянці я обіцяю собі реванш. Зустрічаємо княгиню Суворову, її доньку верхи з тим послужливим паном, паном Звєгінцовим. Зупиняємо екіпажі. Вона заходила до нас у готель «Скриб», коли нас там уже не було. Шкода, вона їде післязавтра, але ця чарівна особа пообіцяла надіслати записочку й повідомити, коли їде напевно. А ще вона порадила нам кравця, що шиє амазонки, — Альфреда, поруч із нами.
C’est exaspérant ! Aussi je me promets une revanche à la prochaine promenade. Nous rencontrons la princesse Souvoroff, sa fille à cheval avec l’homme commode, M. Zveguinzoff. Nous arrêtons nos voitures. Elle a été chez nous à l’hôtel Scribe lorsque nous n’y étions plus. C’est dommage, elle part après-demain mais cette charmante personne a promis d’envoyer un petit billet pour dire quand elle part pour sûr. Elle recommanda aussi, un tailleur pour amazone, à côté de nous, Alfred.
Вона їхала до «Мадрида» замовити вечерю перед відʼїздом. Мені спадає одна думка — запишу її в кінці книжки.
Elle allait à Madrid commander un dîner avant son départ. Une idée me vient, je vais l’enregistrer à la fin du livre.
Я дочитала «Двадцять років по тому». З мене досить: я читаю пристрасно8 — і не хочу більше читати таких книжок, адже зрештою від них нічого не лишається.
J’ai fini « Vingt ans après ». J’en ai assez, je lis passionnément, je ne veux plus lire des livres comme ça, après tout il n’en reste rien.
Тож повертаюся до Геродота, Гомера й Вергілія.
Je reviens donc à Hérodote, Homère et Virgile.
Так мудріше.
C’est plus sage.
на полях
Дочка одного одного.
dans la marge La fille de un un.
На Вандомській площі ми зустріли графа Старжинського, і він уклонився мамі якнайнижче, з радісним обличчям: бачивши нас так часто в Ніцці, він гадає, що з нами знайомий.
Nous rencontrâmes le comte Starginsky à la place Vendôme et il salua maman aussi bas que possible et la figure joyeuse, nous voyant si souvent à Nice il croit nous connaître.
Лягаючи спати, знаходжу під подушкою апельсин — це так мило з маминого боку, що я навмисне знову відкриваю чорнильницю й скриньку, щоб про це написати.
En me couchant je trouve une orange sous le coussin, c’est si gentil de maman que je rouvre exprès l’encrier et la boîte pour le dire.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі італійською: «spogliamo». ↩
В оригіналі латиною: «Requiem... requiem... Requiem eterno» — жартівливий відгомін «Requiem aeternam» («вічний спокій»), тут про «смерть» порожньої кишені. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩