❦
Середа, 3 червня 1874
Mercredi, 3 juin 1874
Підсумую ці два дні кількома словами. Вчора в готелі сталася прикрість.
Je résume ces deux jours en peu de mots. Hier nous eûmes un désagrément à l’hôtel.
Надійшли скарги: що ми лягаємо занадто пізно, що я співаю допізна і, нарешті, о жахіття! — що нас бачать роздягненими увечері. Загальне обурення й гнів годі описати.
Il y a eu des plaintes que nous nous couchons trop tard, que je chante tard et enfin, oh horreur ! Que l’on nous voit déshabillées le soir. L’indignation et la colère de tous sont impossibles à décrire.
навскоси
За цієї нестерпної спеки ми залишали вікна, що виходять у двір, прочиненими — здавалося, що ми в Ніцці.
en travers Par ces chaleurs atroces nous laissions les fenêtres donnant dans la cour entrouvertes, on se croyait à Nice.
Скінчилося тим, що мама викликала власника й влаштувала йому сцену, а сьогодні ми переїхали до готелю «Британські острови», на вулиці де ла Пе.
Le résultat est qu’après avoir fait appeler le propriétaire maman lui fit une scène et qu’aujourd’hui nous avons déménagé à l’hôtel des Iles Britanniques, rue de la Paix.
Дощить. Берта мала прийти до мене сьогодні о четвертій — не прийшла, на жаль.
Il pleut. Berthe devait venir me voir aujourd’hui à quatre heures, elle ne vint pas, hélas.
Від черешень мені стало зле. Ці ягоди завжди обтяжують мені голову й викликають нудоту — варто лише про це написати, і мені знову може стати погано.
Les cerises m’ont rendue malade. Ces fruits me font toujours la tête lourde et me donnent mal au cœur, rien que de l’écrire je puis être malade.
Мені довелося піти з вечері; ми взяли фіакр, дорогою мені стало зле, на щастя, я встигла дістатися додому, а там знову... і знову. Я хвора, чи радше дуже слабка, ледве маю снагу писати, але мені конче хотілося записати, що коли ми їхали вулицею Ріволі, вже майже біля площі Згоди (сіра сукня, дощить), повз нас промчав у фіакрі якийсь пан — як герцог Гамільтон. Він видався мені дуже гарним. Мені здалося, що він шляхетного роду, втім, можна й помилитися.
Je fus obligée de quitter le dîner, nous prîmes un fiacre, je devins malade en route, je pus heureusement rentrer et là encore... et encore. Je suis malade, ou plutôt fort faible à peine ai-je le courage d’écrire mais c’est que je voulais absolument dire qu’en passant par la rue de Rivoli déjà presque sur la place de la Concorde (robe grise, il pleut) un monsieur passa en fiacre rapide comme le duc de Hamilton. Il me parut très beau. Il m’a semblé être un gentilhomme, d’ailleurs on peut se tromper.
Якби я була чоловіком, а не жінкою, я поїхала б слідом за ним, дізналася б, хто він, і...
Si j’étais homme et non femme, je le suivrais, je saurais qui il est, et...
Він схожий на герцога, він молодий. Хай йому грець, який же він гарний, — подумала я й двічі чи тричі заплющила очі, щоб побачити його знову, — і з утіхи, що бачила такого гарного й шляхетного на вигляд чоловіка.
Il ressemble au duc, il est jeune. Sapristi, qu’il est beau, pensai-je et je fermai deux ou trois fois les yeux pour le revoir, et de plaisir d’avoir vu un homme aussi beau et bien.
Вульгарно це в мене вийшло.
C’est canaille ce que j’ai dit.