❦
Четвер, 4 червня 1874
Jeudi, 4 juin 1874
Перша ніч у готелі «Британські острови» виявилася непоганою. Мені наснився сон, весь пересипаний Вітґенштайном; до речі, відтоді як я говорила про нього — а це було давно — я більше не бачила його і майже не думала про нього. Я згадала його лише для того, щоб зрозуміти, чому більше про нього не думаю.
La première nuit passée à l’hôtel des Iles Britanniques n’a pas été mauvaise. J’ai fait un rêve tout panaché de Wittgenstein; à propos depuis que j’en ai parlé, il y a longtemps, je ne l’ai plus revu et je n’y ai presque plus pensé. Je me rappelai de lui pour me dire pourquoi je n’y pense plus.
Сьогодні, свято Матер[н — кінець слова прихований папером оправи] за Палацом промисловості (сукня з суворого полотна, волосся розпущене, жовті черевики, той самий капелюх, добре).
Aujourd’hui, fête Matern [la fin du mot est caché par un papier de reliure] derrière le Palais de l’industrie (robe toile écrue, cheveux pendants, bottines jaunes, même chapeau, bien ).
Свято на зразок благодійного розпродажу на площі Массена в Ніцці. Квитки томболи продавали лицарі пенсне. Туалети дуже гарні, найкращі: герцогиня де Муші, якась дама, що на неї схожа, дама в білому з шиєю, вкритою дивовижним намистом перлин — казали, герцогиня де Монморансі — і принцеса Суворова. Остання нічого не продавала. Вона з донькою трохи побула з нами, потім ми розійшлися. Ми сиділи, потім я з мамою обійшла сад. Герцогиня де Муші обійшлася мені в десять франків — така вона сьогодні була прекрасна. Барон де Ротшільд стояв поруч з дамою в перлах; я попросила маму повернутися, щоб ще раз подивитися на неї, — мама повернулася неохоче: думала, що я хочу бачити Ротшільда, бо я кілька разів червоніла через нього відтоді, як ми в Парижі. У Ніцці він часто на мене дивився, і одного разу — себто майже завжди — різко зупинявся й дивився, коли я проходила. І навіть одного дня, коли я їхала в екіпажі з мамою і тіткою, він різко зупинився й дивився — тоді тітка сказала:
Une fête comme la vente du square Masséna de Nice. Les billets de la tombola étaient vendus par des chevaliers du pince-nez. De très jolies toilettes, les plus belles; duchesse de Mouchy, une dame qui lui ressemble, une dame en blanc, le cou couvert de perles extraordinaires, qu’on disait la duchesse de Montmorency, et la princesse Souvoroff. Cette dernière ne vendait rien du tout. Elle et sa fille restèrent quelque temps avec nous puis nous nous séparâmes. Nous restâmes assis, ensuite je fis avec maman le tour du jardin. La duchesse de Mouchy me coûte dix francs, elle était si belle aujourd’hui. Le baron de Rothschild était près de la dame aux perles, je priai maman de retourner pour la voir encore, maman retourna avec hésitation, elle pensait que je voulais voir Rothschild parce que j’ai rougi plusieurs fois pour lui depuis que nous sommes à Paris. A Nice il me regardait beaucoup et un jour c’est-à-dire presque toujours, il s’arrêtait net et regardait lorsque je passais. Et même un jour, comme j’étais en voiture avec maman et ma tante, il s’arrêta durement et regarda, alors ma tante dit:
— Дурень, можна дивитися, якщо це цікаво, але навіщо так зупинятися1.
- Imbécile , on peut regarder si c’est intéressant, mais pourquoi s’arrêter ainsi.
Мені дуже лестило, бо він дивився серйозно — саме так, як я люблю і як слід дивитися.
J’étais très flattée, parce qu’il regardait d’un air sérieux, comme j’aime et comme il faut regarder.
Одного разу Барнола сказав тітці, що барон де Ротшільд вважає мене чарівним дитям або щось у цьому роді. Я дізналася про це випадково і була надзвичайно задоволена.
Un jour Barnola avait dit à ma tante que le baron de Rothschild me trouvait une charmante enfant ou quelque chose dans ce genre. Je sus cela par hasard et je fus extrêmement content satisfaite.
Ах! Минув той щасливий час, коли на мене дивилися і вважали чарівним дитям. Я вже не маленька дівчинка і ще не панна — я ніщо, на жаль!
Ah ! ce bienheureux temps est passé où on me regardait et où on me trouvait une charmante enfant. Je ne suis plus une petite fille et je ne suis pas encore une demoiselle, je ne suis rien hélas !
Як маленька дівчинка я була гарна; боюся, що паннею вже такою не буду. Адже маленькою всі мене помічали — не знаю, як буде паннею.
J’étais bien comme petite fille, je crains que je ne sois pas de ne pas être bien en demoiselle. Car en petite fille tout le monde me remarquait, je ne sais pas ce que ce sera en demoiselle.
Мама щохвилини перебиває мене, читаючи мені «Figaro», це мене дратує, і я прошу її більше не ділитися зі мною цією радістю. На розпродажі мені було досить нудно — я не знаю нікого, нікого, нікого і нікого! Щоправда, хтось помітив мої черевики, які були дуже гарні й миленькі, — але це слабка втіха. У розвагах знаходжу нудьгу — невже знову повторювати свої вічні скарги! Ні, це було б нудно, — втім, я не проти; перо пише добре, чорнило гарне, і папір теж.
Maman m’interrompt chaque minute en me lisant « Le Figaro », j’en suis agacée et je la prie de ne plus partager ce bonheur avec moi. J’étais assez ennuyée à cette vente, je ne connais personne, personne, personne et personne ! Il est vrai qu’on a remarqué mes bottines qui étaient très jolies et mignonnes, mais c’est une médiocre consolation. Dans les plaisirs je trouve mon ennui, vais-je encore répéter mes éternelles plaintes ! Non, ce serait ennuyeux, cependant je n’ai rien contre; la plume écrit bien, l’encre est bonne, le papier aussi.
Виходжу так само, як увійшла — без цікавості й без жалю. Ми їдемо до Лісу — це мені більше до душі.
Je sors comme je suis entrée sans curiosité et sans regret. Nous allons au Bois, j’aime mieux cela.
Кілька екіпажів із розпродажу поїхали туди, як і ми; ті, хто був у Лісі, поверталися, — і одним з останніх був Федюс, у фаетоні, а не в фіакрі; фіакр був би кращий, бо фаетон — його власний екіпаж, і він жалюгідний.
Quelques voitures de la vente y allèrent comme nous, ceux qui étaient au Bois retournaient, et un des derniers fut Fedus, en phaéton, pas en fiacre; le fiacre vaudrait mieux car c’est sa voiture, elle est bien misérable.
Ми їхали, він повертався; я побачила його, бо мама сказала: А ось і Ламбертун2. Я посміхнулася — він озирнувся, я зробила серйозне обличчя; він відвернувся — я засміялася; він знову озирнувся — і я знову прибрала поважного вигляду. Він теж сміявся. Це3 маленький роман, хай же буде закоханий4, — сказала мама.
Nous allions, il retournait, je le vis parce que maman a dit: Et voilà Lambertoun. Je souris, il se tourna, je fis une mine sérieuse; il se détourna, j’ai ri, il se retourna encore et je fis encore une figure imposante. Il riait aussi. C’est un petit roman, que donc il soit amoureux, dit maman.
— Ну що ж, я теж закохана в нього5, — сказала я сміючись.
- Eh bien moi aussi je suis amoureuse de lui, dis-je en riant.
Мама завжди його помічає й говорить про нього прихильно — вона думає, що він мною захоплюється. Вечеряємо вдома і більше не виходимо. Вікна виходять на вулицю де ла Пе — це забавно. Наша сусідка — мадам Звєгінцова.
Maman le remarque toujours et parle de lui avec bienveillance parce qu’elle croit qu’il m’admire. Nous dînons à la maison et ne sortons plus. Les fenêtres donnent sur la rue de la Paix, c’est amusant. Pour voisin nous avons Mme Zveguinzoff.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩