Вівторок, 19 травня 1874

Прочекавши дві години — дві години, жодної хвилини менше, дві години у Лафер'єра — я нарешті приміряла свій сірий костюм і замовила ще одну сукню; мама також — чорну.
Одурманена, я вийшла звідти. Потім, побігавши досить довго, я нарешті знайшла капелюх, що мені дуже личить, але не того типу, який я люблю.
На вулиці де ла Пе ми зустріли принца де Бравура — ★prinze★, як ми його називали. Він похорошав і виріс.
Під кінець нашого обіду в російському бістро приходять Поль зі Стрікером (ми їх зустріли в день приїзду, в ліфті готелю «Сплендід»). Мама й Діна хочуть знову бігати вулицями — я відмовляюся від цього шляхетного заняття й повертаюся між Полем і Стрікером.
Щоб розважитися, я змушую їх боротися — під загрозою опинилися стільці й дзеркала. Я сама пробую свою силу, піднімаючи стільці тощо. Потім ми граємо в «королів», в «ідіотів» і в «мої козирі» — ігри, яких мене навчила Марта Максимова, моя няня; і це моя улюблена.
Це було безглуздо й весело.
На добраніч.

Примітки

«Prinze» — дитяче або жартівливе написання слова «prince», можливо з наслідуванням німецької вимови; родинне прізвисько.
Марта Максимова — нянька Марі; навчила її руських карткових ігор.