Понеділок, 20 квітня 1874

Була сцена через поїздку до Женеви; мене дратували — я була шалена, роздратована, засмучена.
Увечері у Говардів (біла сукня, волосся вгору й просто, добре). Було досить весело — танцювали багато й добре, останній кадриль — з чудовим запалом. Але зміна помітна — Бутовські стали богами дня.
Елен мала дурість сказати, що я роблю, що хочу. На це я серйозно й різко її відчитала, потім дала їй кілька порад і сказала майже все, що мала сказати. Вона зрозуміла — але байдуже. Я більшість часу провела з Надею і панночками Бословлєвими. Елен, Ліза тощо мали нетактовність сказати Наді, що одна її щока повніша за другу. Елен і Ліза були вдягнені, як ганчіркарниці. Ми починаємо краще ладити з Бутовськими — Мері-Елен особливо виявляє мені приязнь. Вечеря була чудова. Було дуже кумедно, коли Паттон вальсував із пані Бутовською, потім пан Бутовський зі своїми дочками. Пан і пані Бутовські поводяться, як закохані.
Сьогодні вівторок — пишу про вчора, понеділок. Я багато забула й поспішаю.
Я лягла спати о третій з половиною ночі. Весь вечір був дуже приємний.
Забула сказати: мене примусили співати — у темній кімнаті, бо інакше я не співаю; пан і пані Філімонови теж захотіли послухати, бо першого разу були лише Говарди, Бословлєви і Надя. Усі були задоволені, хоч я й співала погано — я жахливо боялася.