Неділя, 19 квітня 1874

Говарди в церкві invited us for to-morrow evening at a dancing-party, for children [запросили нас завтра ввечері на танцювальний вечір для дітей] (нова сукня й капелюх). I asked several times mama to go to Lewin, there is no time to loose for Tuesday is the day, perhaps if no go, to-morrow will be too late. [Я кілька разів просила маму піти до Левіна — часу гаяти нема, бо вівторок — це той день; якщо не піти — завтра може бути вже пізно.]
They consent to go to-morow. [Вони погоджуються піти завтра.]
A gentleman, Mr Tchemichoff, was introduced yesterday to maman, to-day he came to call. [Один джентльмен, пан Чернічов, був учора представлений мамі — сьогодні він прийшов з візитом.]
There is a very bad story about him. His first wife poisoned herself, some say was poisoned and he afterwards married the lady who caused the death of his wife by taking him from her. From despair she died. [Про нього є дуже погана історія. Його перша дружина отруїлася — дехто каже, що її отруїли; він потім одружився з дамою, яка спричинила смерть його дружини, відібравши його від неї. З відчаю вона й померла.]
They say no woman, can resist him, Pshaw ! nonsense. He is an old dog with almost rude manners, the genre of Sacha Lautrec that is the best description of his person. [Кажуть, жодна жінка не може йому встояти — Pshaw! нісенітниця. Він старий пес із майже грубими манерами, genre [тип] Саші Лотрека — ось найкращий опис його особи.]
Ми йдемо з ним на виставку, але там надто багато народу — сьогодні вхід безкоштовний. Потім морозиво в «Лондон Хаус».
Він сказав порох в тому ж значенні, що й я, — він знає, що це таке. Я була здивована й почервоніла. Коли ми разом оглядали 55, він висловив рівно ті самі ідеї, що й я, — про кипариси й усе. Що ж, ми ще зустрінемося, — сказав він.
Він думає зовсім як я, він читає по губах — я вражена. Sono meravigliata. [Я вражена.]
[Викреслено: Увечері я злюся — було домовлено піти на конкурс хорових товариств.]
(Історія, яку я можу забути. Пан Валіцький матиме дуель з якимось чоловіком — за ляпас по руці.)
Я була у Паттонів. Наталі показала мені будинок, потім мені стало нудно в саду.
Увечері я злюся. Коротко: було домовлено піти о восьмій на конкурс хорових товариств на Прогулянку — ілюмінація вночі — це гарно. Спочатку заходимо до la Musette, знаходимо там Вівіані, який запрошує нас завтра до Боліє. Мама іноді робить ★вибухи^ як Ольга Анічкова, — ну й, не кажучи ні слова, пішла, а ми залишилися до десятої. Під кінець, особливо коли я опинилася на вулиці — я стала шалена.
Огюст каже нам, що мадам — у «Лондон Хаус», en effet [справді] we find her there with Walitsky, Georges and Tchernichoff. I was furious and I said a few words to show it to her. [ми знаходимо її там із Валіцьким, Жоржем і Чернічовим. Я була шалена і сказала кілька слів, щоб це їй показати.]
Я б нічого не сказала, якби вона пішла до «Лондон Хаус» вечеряти, обідати тощо — я не прошу йти туди. Я й не хочу туди йти. Що мене злить — це те, що вона робить як Ольга, як навіжена, як божевільна!
Знову-таки — брак знайомств цьому причина; якби бачили чоловіків частіше — звикли б і вміли б поводитися рівномірно, а не поривами й каскадами.
Цей пан — справжній Лотрек: дотепничає, як я, але погано говорить по-французьки.
Я була шалена — не тому, що не пішла в публічний сад, а через цю уривчасту поведінку й шалену дратівливість. Це справляє на мене той самий ефект, що й коли я говорю, а мені не відповідають — як роблять мама, тітка, Валіцький і Поль; tutta quella bella brigata di cherubini [вся ця прекрасна бригада херувимів]. Нема у світі нічого, що більше доводило б мене до люті.
Мушу писати ★нісенітницю^, бо я лютую. Той, хто відчуває, як я, — зрозуміє.
«Пан Лотрек» провів мене і Діну до екіпажу (ми від'їхали двома групами), затримав нас іще на кілька хвилин, розмовляв із удаваною відвертістю, але дуже дружньо — якщо слово підходить, — кілька разів потиснув мені руку, хотів змусити мене визнати, що я була примхлива, відмовляючись від його апельсинаду, і ми розійшлися добрими приятелями. Щоразу, як він подавав мені руку, я давала йому п'ятий, четвертий і третій пальці лівої руки. Він так багато говорив, що я сприйняла його як старого знайомого й сказала, злегка плеснувши по руці: Так, так — по-приятельськи, до побачення, в Парижі. Він зовсім як я — шкода, що це чоловік, — інакше я б була його подругою. Але я цілком можу — він старий і одружений і зовсім не в моєму смаку. Ці манери мене не дивують, бо він — точно як я; він фарбує волосся і схожий на старого Еміля та ★Зенковського.*
Більше не видно милого хлопця, який мені так подобається, — яка шкода. Він мені дуже подобається, молодий Еміль. Я не дивуюся, що Лотрек № 2 подобається жінкам. Навіть мама дається обдурити.
Чи подобатимуся я чоловікам, якщо я така, як він?
Він хороший приятель, і я б його любила, якби не бачила, що він трохи залицяється до моєї матері. Та й до того ж він великий хвалько і вдає простоту, але тільки я помічаю цю удаваність — решта сприймає це як справжнє.
Але я знаю себе і знаю його — я краща від нього.
Левін не розлучається з Клементіною — вона скрізь на його руці; вони, мабуть, заручені, інакше це незбагненно.
Мені нудилося біля вікон мадам де Музе, але /7 прийшов — і від цих вікон я вже не хотіла відходити. Я дивилася вниз на ницьку юрбу людей і вгору на ницьку юрбу зірок; є тільки він — чим більше він стає ефірним, тим більше я його обожнюю, бо вже давно я перестала його любити — я його обожнюю. Коли думаю про нього — стаю такою лагідною, такою спокійною, такою доброю; я вже не від цього світу, коли я з ним.
Час іде, він віддаляється — і я його люблю. Чи побачу я його колись — як, коли, де? Чи матиму я нагоду сказати йому, як я його любила, як він був мені дорогий?
Як я його побачу? О! Байдуже як — аби тільки побачити, поговорити з ним; ні — мені здається, що я не зможу говорити.
Може, побачивши його через десять років, я знайду його гротескним і негідним, але поки — хай небо його береже, хай він буде щасливий і хай я знову його побачу — ось мої бажання.
А якщо… колись, так… о ні!