Понеділок, 13 квітня 1874

Пані Анічкова попросила взяти свою дочку Марі до церкви на причастя. Я приходжу за нею, гукаю служницю — хутчіш гребінець, стрічки, геть бридку спідницю з тарлатану, — роблю їй зачіску, одягаю, як можу, з її брудним убранням, і беру її з більш-менш пристойним виглядом. Я сама з цією дитиною. Дзьоб, яку я знаходжу дуже мило, — зовсім поруч із нами.
Я б не хотіла, щоб хтось прийняв цих дітей за дітей моєї матері. Пані Анічкова має здоровий глузд прийти і тим самим показати, що вона єдина мати цих брудних дітей.
Я дуже засмучена тим, що мама тощо щодня ходить на аукціони старого мотлоху й бруднять мій гарний будинок. Вже з завтра спробую цьому перешкодити. Мій будинок чарівний, і якщо його заповнять усілякими жахами — це буде шкода.
Іду гуляти пішки з татом (блакитна сукня, волосся вниз, золотисте, добре) — ця зачіска підкреслює все моє золотисте волосся, яке ще більш золотисте на блакитній сукні. Двічі вся Прогулянка. Яке жахливе відчуття, коли уявляєш себе to be laughed at [що з тебе сміються]. Ця нещасна думка робить мене жалюгідною і нещасною.
Це правда, чи я лише уявляю? Боже мій, як я мучуся — гублю бажання виходити, боюся дивитися на людей, втрачаю всю впевненість.
Чому на мене дивляться? Чому? Чому? Ах!
(хроматична гама).
Тато розповідає мені про свою молодість — на жаль! — розповідає й описує полки тощо тощо — його улюблена тема.
Розалі проходить повз нас із супутницею, як найзвичайніші люди, і з маленьким собачкою, схожою на неї. Щоразу, коли я її бачу, дивуюся — як можна любити таку стару й бридку сучку. Який же дурний цей князь! Я б узяла Джою, яка така гарна, і навіть іншу — їх так багато. Але ця — яка потворність! Вона теж на мене дивиться, і я відчула, що вона обернулася. Після півтори години ходьби за нами приходять.
Регіональна сільськогосподарська виставка розпочалася 10 квітня на площі д'Арм. Ці ніццяни влаштували її дуже гарно.
Після обіду тато розповідає про минулу велич ★Чернякивки★ — чому її більше немає? Як би я її любила.
Мама і тітка нанесли безліч візитів. ★Мої передбачення* кожної миті робили мене незручною й жалюгідною; я їх заборонила під загрозою штрафу. І я спокійна.