Понеділок, 13 квітня 1874

Пані Анічкова попросила взяти свою дочку Марі до церкви на причастя. Я приходжу за нею, гукаю служницю — хутчіш гребінець, стрічки, геть бридку спідницю з тарлатану, — роблю їй зачіску, одягаю, як можу, з її брудним убранням, і беру її вже з християнськішим виглядом. Я сама з цією дитиною. Дзьоб, яка, як на мене, дуже мила, — зовсім поруч із нами.
Я б не хотіла, щоб хтось прийняв цих дітей за дітей моєї матері. Пані Анічкова має здоровий глузд прийти і тим самим показати, що вона єдина мати цих брудних дітей.
Я дуже засмучена тим, що мама і всі решта щодня ходять на аукціони старого мотлоху й бруднять мій гарний будинок. Уже від завтра спробую цьому перешкодити. Мій будинок чарівний, і якщо його заповнять усілякими жахами — це буде шкода.
Іду гуляти пішки з татом (блакитна сукня, волосся вниз, золотисте, добре) — ця зачіска підкреслює все моє золотисте волосся, яке ще більш золотисте на блакитній сукні. Двічі вся Прогулянка. Яке жахливе відчуття, коли уявляєш себе to be laughed at [що з тебе сміються]. Ця нещасна думка робить мене жалюгідною і нещасною.
Це правда, чи я лише уявляю? Боже мій, як я мучуся — втрачаю бажання виходити, боюся дивитися на людей, втрачаю всю впевненість.
Чому на мене дивляться? Чому? Чому? Ах!
(хроматична гама).
Тато розповідає мені про свою молодість — на жаль! — розповідає й описує полки тощо тощо — його улюблена тема.
Розалі проходить повз нас із супутницею, як найзвичайніші люди, і з маленькою собачкою, схожою на неї. Щоразу, коли я її бачу, дивуюся — як можна любити таку стару й бридку сучку. Який же дурний цей князь! Я б узяла Джою, яка така гарна, і навіть іншу — їх так багато. Але ця — яка потворність! Вона теж на мене дивиться, і я відчула, що вона обернулася. Після півторагодинної ходьби за нами приходять.
Регіональна сільськогосподарська виставка розпочалася 10 квітня на площі д'Арм. Ці ніццяни влаштували її дуже гарно.
Після обіду тато розповідає про минулу велич ★Чернякивки★ — чому її більше немає? Як би я її любила.
Мама і тітка склали безліч візитів. ★Мої передбачення* щомиті змушували мене ніяковіти й почуватися жалюгідною; я їх заборонила під загрозою штрафу. І я спокійна.