Четвер, 2 квітня 1874

О ніч! Лише тебе я люблю. Ти прекрасна, ти велична, таємнича, глибока, лагідна і тиха! Я щойно зачинила вікно, місяць світить, жаби співають, і їхній спів — той, який я найбільше люблю. Чому ніч не триває завжди? Домініка Павлівна писала кілька разів і, нарешті, дає причину смерті, але дуже туманно. Вона сказала або хтось сказав у його присутності, що ★справа про шлюб набрала серйозного обороту ★і що він залишиться без маєтку. Тоді він вдарив себе. Але все це дуже туманно і глухо.
Залишивши [викреслено: нашу маму, тітку] наших на вокзалі, я іду у 55 подивитися меблі спалень. Це такі звичайні меблі, що я в поганому настрої. Я ніколи б не змогла спокійно дивитися на мамину дзеркальну шафу… Це жалюгідно! Добре хіба що для ★станції Федоров★ і ні для чого іншого. Нещасні! вони не вміють обставляти. Скільки злості я матиму через ці меблі.
Купувати в Ніцці — ганьба. Марсель уже кращий. Потім ми ramble по вулицях.
Жорж у нас. Явно є якийсь sous cap [таємна ставка] — я завжди програю. Сьогодні ввечері, однак, трохи відіграюся, ставши банкіром. Я зіграла лише двадцять разів. Валіцький одразу здогадався — я офіційно не кидала йому виклику.
На Прогулянці майже нікого.
Швидше до Парижа!