Вівторок, 3 лютого 1874

Я не пішла лягати — мене займає наступний карнавал, і я йду поговорити про це з Діною, яка читає у вітальні при світлі лампи Жозефіни.
Ми довго говоримо — про костюми, про товариство, особливо про те, як ми поїдемо. Ми оплакуємо своє життя — як ми будемо самі, як нудно буде дивитися на всіх, хто між собою знайомий. Ми так заговорилися, що всі повертаються з Монако останнім потягом і застають нас так. Я спускаюся вечеряти, лягаю о другій ночі, без кінця шкодуючи за пропущеним балом. Це найкращий бал сезону, і як я сердита, що мама не поїхала! Годі.
Знову сіра й дуже холодна погода. Я дуже застуджена (плащ-конспіратор, гарно). За такої погоди такий гарний колір обличчя.
Ми йдемо — Діна, Поль і я — на набережну, людей мало; я знімаю плащ-конспіратор, щоб надіти жакетку Діни, яка на мені гарнішає. Я йду на прогулянку з Гічкок. Заходжу до Буссі подивитися на перли — мені хочеться пари сережок із чорних перлів.
Нам, гадаю, буде нелегко позбутися Гічкок. Гідності їй бракує до такої міри, що вона сказала: «Думаю, ви не поїдете раніше березня». Ось створіння, негідне навіть ненависті.
Я розсердила дідуся, імпровізуючи погані вірші за столом, потім я почала говорити, яка я красива, чарівна тощо, тощо. Спершу він сказав, що я негарна, потім розлютився й урешті розкричався. Оскільки я думаю, що не варто було з ним жартувати, я пішла миритися.
Коли я думаю про наше життя, я в розпачі. Діна має рацію, що не йде на бал — їхати туди так, як ми, огидно. Часто я забуваю й помʼякшую все для себе, але гола правда постає переді мною й розчаровує мене, доводить до розпачу!..

Примітки

В оригіналі англійською: walk. ↩
В оригіналі англійською: I think you wonʼt go before March. ↩