❦
Понеділок, 2 лютого 1874
Lundi, 2 février 1874
Нарешті мама сказала міс Гічкок, що та може їхати, бо ми збираємося подорожувати.
Enfin maman a dit à Miss Hitchcock qu’elle peut partir, comme nous allons voyager.
Я пропустила годину фортепіано й малювання — треба було вписувати списки чи оголошення, чи не знаю що, які мама розсилає всім своїм знайомим і навіть тим, кого не знає, щоб оголосити збір у Нотр-Дам. Я послала тітці Тутчевій і моєму найдорожчому кузенові князю Ерістову.
J’ai fiché une heure de piano et le dessin, il fallait inscrire les listes ou avis ou je ne sais quoi, que maman envoie à toutes ses connaissances et même à ceux qu’elle ne connaît pas, pour annoncer une quête à Notre-Dame. J’ai envoyé à ma tante Tutcheff et à mon très cher cousin le prince Eristoff.
Всі в Монако, я виходжу з Діною — сьогодні я напрочуд біла й румʼяна (сукня коричнева, гарно). Перед самим відʼїздом приїжджає Жорж, ми його беремо; я несу цьому клятому Дево список із хімії; потім ми їдемо на набережну. Сильний вітер, день сірий, але дуже приємний і схожий на осінь, яку я люблю. На жаль, треба забрати дідуся — і тоді він починає разом із Жоржем кричати, реготати так голосно, що коні іржали, й говорити жахливі речі.
Tout le monde est à Monaco, je sors avec Dina, je suis remarquablement blanche et rose aujourd’hui (robe brune, bien). Au moment de partir Georges arrive, nous le prenons, je porte à ce Devaux de malheur la liste de chimie; après nous allons à la Promenade. Grand vent, journée grise mais fort agréable et [qui] ressemble à l’automne que j’aime. Malheureusement il faut prendre papa, alors il commence avec Georges à crier, à rire si haut que les chevaux en hennissaient et à dire des horreurs.
Ми забираємо Поля від Ваша о четвертій; мені подобається бачити багато чоловіків, і хоча це були дідусь, брат і дядько, це мало гарний вигляд. Дві жінки й троє чоловіків (жінки? — чоловіки?) — Але вони так розійшлися й кричали, що я повертаюся додому зовсім нещасна.
Nous prenons Paul de chez Wash à quatre heures, j’aime à voir beaucoup d’hommes, et bien que c’était mon grand-père, mon frère et mon oncle, cela faisait bonne figure. Deux femmes et trois hommes, (femmes ? - hommes ?)-. Mais ils ont tant fait et crié que je reviens à la maison toute malheureuse.
Боже мій, чи є в цих людей хоч якесь почуття людяності, розуму, розуміння, інстинкту, принаймні?! Бути брудними, тупими й безчуттєвими шматками дерева! Боже мій, ніщо мене так не обурює, як ці натури, позбавлені будь-якого почуття делікатності, будь-яких принципів і будь-якої поваги до віку — мені лише пʼятнадцять!
Mon Dieu ces gens ont-ils quelque sentiment d’humanité, raison, compréhension, instinct, au moins ?! Etre des morceaux de bois sales, bêtes et insensibles ! Mon Dieu rien ne me révolte comme ces natures dépourvues de tout sentiment de délicatesse, de tout principe et de tout respect pour l’âge, je n’ai que quinze ans !
Вивітрені рештки1 того, чого ніколи не існувало! І до того ж грубі та нахабні до краю? Боже мій, ніщо мене так не доводить до сказу! Я від цього божеволію.
Des restes éventés de ce qui n’a jamais existé ! Et avec ça grossiers et impertinents au plus haut degré ? Mon Dieu rien ne m’exaspère comme cela ! J’en deviens folle.
Жорж, зовсім збентежений, прийшов пошепки просити поради, як краще одягти Ганну на бал, що відбудеться сьогодні в Монако. Мама дала свою сукню з перлово-сірого атласу — це щедро, і мене це зворушує.
Georges tout confus est venu demander conseil à mi-voix comment il pourrait mieux habiller Anna au bal qu’il y aura aujourd’hui à Monaco. Maman a donné sa robe de satin gris perle, c’est généreux et j’en suis touchée.
Мені шкода цих створінь, і мені здається, якби я заговорила з кимось із них, я так відчула б свою велич, що заплакала б. Я не йду пішки, я була на вулиці близько трьох чвертей години. Я знала, що нікого не буде.
Ces créatures me font pitié et il me semble si je parlais à une d’elle, je sentirais tant ma grandeur que j’en pleurerais. Je ne vais pas à pied, j’étais sortie environ trois quarts d’heure. Je savais qu’il n’y aurait personne.
Не знаю, чому мені така втіха сказати щось погане або почути щось проти Ле Бек. Сьогодні ввечері Соломінка сказала, що в неї нічого немає — ні стану, ні грації, вона невисока, негарно складена, неграційна, стан негарний, ніс папуги, її рот надто довгий, вона погано ходить. Ось що каже Соломінка, і я з цим згодна; єдине, що в неї є, — це імʼя й титул, і це надає їй дотепності.
Je ne sais quel plaisir je trouve à dire quelque chose de mauvais ou d’entendre dire contre le Bec. Ce soir Solominka a dit qu’il n’y a rien en elle, ni taille, ni grâce, elle n’est pas grande, elle n’est pas bien faite, elle n’est pas gracieuse, sa taille est vilaine, son nez d’un perroquet, sa bouche est trop long, elle marche mal. Voilà ce que dit Solominka et ce que j’approuve, la seule chose qu’elle a, c’est son nom et son titre et cela lui donne de l’esprit.
Я ще додам, що її ніс — папужий, а рот — дзьоб (закоханий?), що від вуха до вуха тягнеться.
J’ajoute encore que son nez est d’un perroquet et sa bouche un Bec (amoureux ?) qui d’une oreille à l’autre va.
І нею захоплюються!
Et on l’admire !
Змилуйся!2
Miserere !
Треба ж бути такими дурними!
Faut-il qu’on soit bête !
Мама купила мені ще кілька книг — одразу ж я читаю «Людовик XIV і його століття». Книга відкрита переді мною, я дивлюся на Бекінгема — він такий вродливий. Тільки англієць може бути таким вродливим. Немає нічого подібного до англійського герцога-парижанина; коли я зустрічаю такого, хоч би де, навіть у книзі, я захоплююся й обожнюю його... Я обожнюю Бекінгема. Він був такий самий огрядний, як Гамільтон, обожнюю що таке худий чоловік! Я читаю пригоди Бекінгема, я їх ковтаю. Гамільтон — це сучасний Бекінгем! Але бідолаха звʼязаний своїм почесним шлюбом із пересою. Змилуйся! Англійка не може бути вродливою, як мені до вподоби. Як жінка — є тільки я, як чоловік — англійський герцог-парижанин, але він мусить бути огрядним, як... Гам... як Бекінгем. Ще кого я обожнюю — так це Нерона.
Maman m’a acheté encore quelques livres, ce que je lis tout de suite, c’est « Louis XIV et son siècle. » Le livre est ouvert devant moi, je regarde Buckingham, il est si beau. Il n’y a qu’un Anglais qui peut être aussi beau. Il n’y a rien comme un duc anglais, parisien; lorsque j’en rencontre un, n’importe où, même dans un livre, je m’enthousiasme et je l’adore... J’adore Buckingham. Il était aussi gros que Hamilton, j’adore qu’est-ce que c’est qu’un homme maigre ! Je lis les aventures de Buckingham, je les dévore. Hamilton est un Buckingham moderne ! Mais le malheureux est lié par son honorable mariage avec une pairesse. Miserere ! Une Anglaise ne peut pas être belle, comme j’aime. Comme femme, il n’y a que moi, comme homme un duc anglais-parisien, mais il doit être gros, comme... Ham... comme Buckingham. Qui j’adore encore, c’est Néron.
Майже опівночі, я читала. Як же видно, що я ще така молода — за кілька років над книжкою я вже не чуватиму, а позіхатиму.
Il est minuit presque, je lisais. Comme on voit que je suis si jeune, dans quelques années un livre ne me fera pas veiller mais il me fera bâiller.
Якою мудрою я себе вважаю! І як я сміятимусь зі своєї мудрості пізніше.
Comme je me crois sage ! Et comme je me moquerai de ma sagesse plus tard.
Мені снився Гамільтон, але обличчя в нього було не його.
J’ai rêvé de Hamilton mais il n’avait pas sa figure.
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі латиною: «Miserere!». ↩