П'ятниця, 30 січня 1874

Я послала Фортюне замовити коня, витрачаю тисячу зусиль на зачіску, вже четверта, а коней немає; тоді я роздягаюся, швидко вдягаюся, і ми виїжджаємо в екіпажі. День сірий, як учора. Ми зустрічаємо пана Говарда, і екіпаж зупиняється, потім пані Говард, і ми зупиняємося з нею поговорити. Мама й тітка їдуть за кордон (до Монако), а я з Діною (сукня коричнева, непогано, майже гарно) йду відправити мого листа до Ворта — замовляю йому білу сукню, потім замовляю в Глатона золотий пояс, і нарешті йду в «London House» замовити сандвічі й біск.
Чому мені здається, що це літо? Минулого року перегони й стрільба по голубах були лише в лютому, і той лютий здавався мені зимою, тоді як цього року січень здається квітнем чи жовтнем; я все чекаю приїжджих, перегони, бали. Жодного разу ще цієї зими я не сиділа біля оркестру, як минулого року, щоб навколо було багато народу, щоб сонце сяяло, щоб батакланів було безліч, щоб і Джоя там була, — словом, щоб було жваво й блискуче. Зима минає, а я все чекаю.
Без герцога Гамільтона Ніцца жалюгідна — це як вийняти з букета центральну квітку. Не люблю Дзьоба Закоханого. Віттґенштайна більше не видно, вірніше, я думаю, що він поїхав. Та він і не береться до уваги — що таке чоловік, прив'язаний до спідниці кокотки! Мати кокотку, як мав герцог, — це інша справа, але цей бідний Віттґенштайн цілком належить цій жінці.
Немає жодного молодого чоловіка, навіть Борель не приїхав — я думаю, він десь одружується в Голландії. Багато хто одружився: з ніццького пилу — Варродель, Борель, мабуть, також; герцог Гамільтон. Мені здається, що Віттґенштайн теж скоро оголосить. Цього року головним чином матримоніальний.
Ламбертьє також — мама думає, що він одружується з Дзьобом. Що підтримує Ніццу — це княгиня Суворова.
Чоловіки є, і навіть першої якості, але вони не показуються й проводять час у Монте-Карло. Що до Ніцци — те, що звуть Ніццою, більше не існує. Ні вбрання, ні молодих людей.
Я починаю говорити про подорож до Англії, яку хотіла б здійснити цієї весни.
Мені вже п'ятнадцять років!
Як це багато і як це мало — це ціле століття і один день.
Страйкер-перший прийшов сьогодні після обіду; я показала йому свою ніжку, яка дуже мила в моїх нових туфельках, але, здається, він не зрозумів. — Хлопці!
Пані Анічкова приходить увечері, я йду з нею до саду, ми проходимо всю алею.
Часто я запитую себе: чи я дурна, чи маю розум? Я хотіла б почути свій портрет від когось іншого.

Примітки

В оригіналі англійською: to post.
В оригіналі англійською: will soon break out.
В оригіналі англійською: chiefly matrimonial.