Неділя, 4 січня 1874

Як солодко прокидатися природно -- будильник не задзвонив, і я розплющила очі сама. Це як коли пливеш на човні й забуваєшся, човен зупиняється, і ти прокидаєшся. Після того як performed my morning ablution, іду до мами дізнатися новини про вчорашнє. Застаю всіх дуже пожвавленими й задоволеними; добре повеселитися -- немає часу думати про всі сімейні чвари.
Учора було дуже гарно, найкращі вбрання -- у пані Проджерс, мами й тітки. Діна була дуже пожвавлена й, кажуть, нею милувалися. Зачіска а-ля Маргарита тощо, тощо; як сукня дівчини, яка виходить уперше, сукня Діни була чарівна, навіть суворий Паттон зробив компліменти. Загалом усі задоволені. Холодний і гарячий буфет та вечеря -- все на двісті осіб -- були чудово бездоганні. Ніхто не йде до церкви; я готова лише о першій, тоді й сідаємо снідати. Кажуть, що Лофтус, брат тієї Лофтус, за якою Гамільтон залицявся в Бадені, був учора на вечорі.
Падав дощ, але потім погода досить гарна -- foggy, humid і сіра.
Виходжу з Діною і Надею (коричнева сукня і капелюшок, гарно). Наш любий Оґюст нестерпний -- везе нас так повільно. Народу було досить мало. Коли музика скінчилася, повертаємося, і я виходжу знову з тіткою (конспіратор). Діна залишається вдома.
Ледве ми вийшли на Прогулянку, як з'явилося сонце -- заходячи, червоне, мов вогонь; я не могла стримати усмішку -- цей промінь після сірого й сумного дня видався мені усмішкою після сліз.
Замовляю в London House кілька смаколиків -- і zu Haus. За обідом -- найвище щастя! -- говорили про герцога. Почали з подарунків, які в Англії прийнято дарувати на весілля, потім я розповіла про подарунки, які отримала міс Ґладстон, потім перейшли до леді Монтаґ'ю. Тато запитав, чи він уже одружився і де перебуває, чи леді Монтаґ'ю багата. Коли я сказала, що вона дуже багата, він сказав, що Гамільтон поправить свої справи, бо він був розорений. Я поквапилася спростувати цю помилку.
Я розповідала про його подарунки англійською і російською, з найбайдужішим виглядом, водночас із подарунками міс Ґладстон. Тітка на мене дивилася.
Я пішла займатися на годину, потім лягати, але в цьому світі не робиш, що хочеш, -- я сама себе затягнула спуститися попити чаю. Внизу були тітка й Соломинка; остання говорила мені про Джою, про її сукню, її поставу, її нафарбоване обличчя і запитала Звірку, кому вона належить. Та відповіла, що раніше вона була з Гамільтоном, а тепер -- з ким завгодно. Соломинка:
— Чому він її кинув?
— Бо він одружився.
Тітка: — Запитайте її, -- сказала вона, сміючись.
Казали, що Левін вродливий; я сказала, що мені не подобаються такі обличчя. Соломинка сказала, що любить чоловіків, як Гамільтон. Miserere! Ще б пак, Гамільтон вродливий, як бог. Джоя й Гамільтон -- ось дві тварюки, що відіграють велику роль у моєму житті. Miserere!
Я відв'язала шнур від свого одягу, і ми зі Соломинкою стрибали через скакалку. Мама втомлена -- вона пролежала в ліжку цілий день.
Завтра Стрільба. Miserere!