Вівторок, 11 листопада 1873

Мій перший breakfast — це велике задоволення, і щодня я його чекаю з радістю. Але сьогодні Лемп прийшов на десять хвилин раніше, і я не встигла поснідати. Потім приходжу — все вже прибрано, і насилу роздобула поганий чай, варені вершки й солодкий хліб (а я обожнюю солоне). Це псує мені настрій.
Виходимо з Гітчкок пішки (коричнева сукня, чорний капелюшок, добре) — мені з нею зручно, або починаю звикати. Жахливий вітер. Купую коробку циркулів, щоб почати метричну систему, потім ходимо ще й ще, і ноги мої стомилися — the soles are burning and enflés. Я хотіла б карету, але ці двоногі ще її тримають.
Пані Проджерс проходить пішки й швидко нас випереджає. Але яка постать, яка хода! Вона дуже наслідує Джою, але ніхто, крім мене, не здогадається — настільки це карикатура. Яка ж Ніцца жалюгідна. О, коли ж ми нарешті поїдемо!
Немає навіть лимонної шкірки — лише старі фіги; ні! — засохлі маслини. Нарешті сідаємо в карету; я беру в Камбасереса «Хімію» Труста й книжку з німецького читання. Пропускаємо вихід із ліцею. Я мала чесний намір працювати з четвертої до шостої, але демони мене спокусили, і я гуляю до обіду. До того ж ідемо — я, Діна й Бет (Гітчкок пішла до подруг) — на фруктовий ринок Сент-Репарат; Саїд іде за нами. Кричу: «Хто має огірки! Давайте — беру всі». Знайшли лише шість. Потім іду до фруктів, купую якийсь мотлох (яка різниця з London House). Блазнюю з торговками, впускаю франк п'ятдесят, який кидаю, — і тріумфально опиняємося біля карети. Хлопчик несе за нами дива Сент-Репарату. Темніє; повертаємося, Тормосов у нас — обідає.
Не можу готувати уроки — мене змушують писати щось для справи в Ексі, яка буде післязавтра. Жорж тут від суботи.
При світлі його портрет вражаючий. Я дивилася на нього сьогодні вранці. Міс Гітчкок приходить до мене — вона повернулася, дуже добра й мила, приходить мене поцілувати.

Примітки

Сніданок (англ.).
«Підошви горять» (англ.) — і набрякли (фр.).