П'ятниця, 31 жовтня 1873

Яка я дурна, що не вела щоденник детальніше, коли часто його бачила. З яким би щастям я це зараз читала!
[Примітка: 1875. Слушно.]
Бет сказала мені днями, що бачила його в театрі, коли давали «Мученика»; і от мені здається, наче я бачила його сама, й уявляю собі все, наче там була; я це пам'ятаю, наче бачила сама, й згадую кожну деталь його пози особливо; як він розмовляв з мадемуазель Вайт — мені здається, що я її теж бачу, але зовсім так, наче бачила все це сама.
Чи я досить божевільна! Увечері ми всі тихо сидимо в салоні, розмовляємо, в'яжемо — бо я не змінила свого тіку. Мені доручено виправляти й складати всі листи по всіх справах; ще й сьогодні мусила написати довідку для Соломінки у справі Толстой в Ексі.
Я відіслала вчителя-італійця — так я була розлючена; я гірко плакала.
Думаю, дощ не завадить мені вийти сьогодні. Я дала Оді підігнати при мені блакитну сукню й віддала їй коричневий жакет — бо нема чого копіювати: зроблено, слава Богу!
Я ходила на полювання, але пташок немає; заради розваги я стріляла кілька разів у повітря, забувши, що маю лише чотири набої; залишився один постріл — стріляю, і в цю мить десяток пташок злітає з сусіднього дерева; я видала божевільний крик, бачачи, як вони відлітають, і не маючи змоги стріляти. Роздратована, повертаюся.
Ми виїжджаємо — я, Бет, Соломінка; залишаємо Соломінку з Жоржем у прокурора.
Мамі краще. Я нудилася на смерть, бачачи пусту прогулянку, але наче на втіху мені з'явилися Скаржинська з її негарною дочкою, Проджерс, Віж'є. О, Віж'є така кумедна — волосся в неї майже немає, і ця крихта біле, добре напомаджене й приліплене до скронь так, що видно шкіру голови, тоді як посередині жмут волосся здіймається до неба. Для ще більшої розради з'явився батаклан, і нарешті Віттґенштайн, хоч і дуже здалеку. Я думала, що він поїхав, бо його вілла зачинена. Мені здалося, що з прогулянки я бачила його пароплав, що повертався до порту. Ми його бачили — чи принаймні я його бачила, — як він піднімався прогулянкою в кареті, а ми спускалися. Цього разу я була дуже рада:
— Та дивіться, княгине, Віттґенштайн, справжній!
Бо є один селянин, схожий на нього, якого Бет називає Віттґенштайном.
Мені є про що говорити. Коли поїхала Джоя, я думала, що помру від нудьги, але Бог послав мені пару Віттґенштайнів; по їхньому від'їзді я справді не знала, про що говорити й на що дивитися на прогулянці, а тепер бачу Віттґенштайна й рада бачити живу душу. Бо всі ці огидні батаклан'є не варті того, щоб про них згадувати, і навіть щоб на них дивитися. Мені потрібна була б ще одна жінка, як Джоя, щоб на неї дивитися, але [Закреслено: я ніколи не зможу] ні, яка я дурна! Джоя мене цікавила через герцога й цікавить ще на згадку про герцога, і трохи тому, що вона примітна у своєму роді. Але яка інша може мене розважити, як вона?! Ніхто ніколи. Хіба що його дружина; але це надто погано для мого серця. Чорт забирай! Я гарненько дурна: моє серце! Де воно? Справді, від часу одруження Гамільтона я його загубила й не можу знайти — здається, воно перемістилося праворуч.
[Закреслено: Це буде дуже добре]
Завтра о третій має приїхати міс Гічкок. Я отримала повідомлення з Англії, що моє сідло відправлено.
У Джої щось облаштовують — не знаю що; я хотіла б знати, чи обставляють заново, чи продають. Я хотіла б, щоб вона повернулася — вона така мила. Я б багато дала, щоб часто її бачити й з нею розмовляти, мати змогу бувати в неї й бачити її вдома особливо.
Я все продовжую свою стрічку; увесь цей рік вона буде зелена, щороку міняю колір.
Поль не хоче нічого робити, не вчиться, він недостатньо серйозний, не розуміє, що мусить вчитися. Це мене засмучує, я в розпачі. Що з нього стане, Боже мій. Навій йому мудрість! Дай йому зрозуміти, що треба вчитися, й навій йому трохи честолюбства, трохи — рівно стільки, щоб намагатися бути кимось, а не Халкіоновим чи якимось нікчемою. Він думає, що Халкіонов — взірець; він не бачить правди й свого обов'язку! Боже мій, почуй мою молитву й здійсни її. Навчи Поля його поведінки, веди його й бережи від усіх цих нечестивців, що його зводять зі шляху!
Що з нього стане отак? Не хоче вчитися! О Боже мій, почуй мою молитву. Веди й бережи Поля!

Примітки

Англійською в оригіналі: spoken of.