Понеділок, 27 жовтня 1873

Мій будильник, який я вважала справним, зупинився об одинадцятій, і я проспала до пів на сьому.
Ми виїжджаємо о четвертій, головним чином по справах; я купила інший будильник і — о щастя! — бачила Джою! Я побачила на вулиці Пон-Неф капелюх, який шукаю вже вісім місяців! Я повертаю, заходжу й замовляю чорний, і лише тридцять франків. Я така рада!
Звідти ми їдемо до Мезоньє вибирати сукню для Бет.
Завтра прийдуть підгоняти ті від Ворта.
Я порожня, я нещасна!
Соломінка в нас — це добре маленьке створіння.
[Поперек: Тупа гадюка ця Соломінка.]
Але я пишу й мало не плачу — мій новий будильник не ходить, це безнадійно! О Боже! Чому він не хоче ходити? Це справді нещастя! Мамі не краще. Боже мій, зціліть її!
Тато поводиться як божевільний. Я безутішна, ніколи не втішуся.
Хоч би почути щось про нього!

Примітки

Англійською в оригіналі: all right.