Середа, 8 жовтня 1873

Поль, Арсон і Халкіонов — нерозлучна трійця, богом якої є Валіцький. Ці хлоп'яки!
Коли я роздягалася, Діна прийшла до мене й розповіла з купою вступів і прологів і сотнею гримас, що Халкіонов хоче мені сподобатися. Тому що раніше він мазався помадою й парфумами, але цього вечора вони були у Поля — Халкіонов і Діна; і Поль хотів надушити Халкіонова, а той мало не з розпачу кинувся тікати, вигукуючи:
— Ні, ні, не хочу.
Не буду фарбуватися і не буду душитися — двічі.
Кілька днів тому я висловила дуже виразну огиду до будь-яких парфумів. Спустилася поговорити з усіма. Вранці грала в крокет; Едді проходив через сад зі своїм сином.
Лягши о дванадцятій, встаю лише о шостій. Дощ (дощовий плащ, добре); до Вісконті й Медсена — завтра зможу подивитися капелюхи.
Я божевільна, але одного дня взимку я бачила, як негр подавав карету герцогу, коли той був у неї; невдовзі він виїхав, а потім вона або її карета. Сьогодні бачу того самого негра й уявляю, що це слуга герцога й що він сповіщає Джою про прибуття його пана. Я божевільна, але все це постало перед моєю уявою.