Субота, 23 серпня 1873

Ледве прокидаюся, а вже починають нести: рукавички, черевички тощо, тощо. Я бачу все більше, що мені потрібно щонайменше три тисячі п'ятсот франків.
Ворт надішле накладною платою, інакше не можу, бо сплативши всі замовлення, в мене лишається три франки десять сантимів і один австрійський крейцер. Здається, це досить красномовно. А тітка не має досить, щоб заплатити за мою сукню. Отож відсилаю її до Ніцци, і мама заплатить. Це негарно, я отримую дві тисячі п'ятсот франків і мала б вкладатися, але ж іноді син наробить боргів і відсилає їх матері, яка платить. Чому ж мені, дівчині, створінню слабшому й примхливішому, -- чому б мені не наробити дурниць?
Я зачісувалася дев'ятнадцять разів і не можу впоратися. Нарешті спускаємося (зелена сукня, погано), я обрізала волосся занадто коротко. Йду до Ребу, але капелюхи не готові. Спека. Тоді ми йдемо до Мантель, рекомендованої Вортом. Капелюхи чарівні. Замовила темно-синій: сто п'ятнадцять франків. Тепер я знаю, куди ходити: сукні -- Ворт; капелюхи -- Мантель; черевички -- Феррі; рукавички -- Жувен. Перед входом до крамниці переходимо вулицю, якийсь маленький француз вітається з нами, і я чую, як тітка вигукує: Біковський. Тоді я впізнала маленького, але він зогиднів з бородою. Раніше мав вигляд хлопця двадцяти років, а тепер -- чоловіка тридцяти п'яти, і такий маленький. Він був дуже радий зустрічі. Завтра він снідає в нас, і ми візьмемо його на перегони.
Потім на бульварах купила дуже гарний і зручний гаманець: двадцять два франки у Кляйна. По кількох крамницях. Бачу графиню де Ґальв у купе, всю в рожевому й сірому, і щоки так ненатурально рожеві, що......
Купила ще чорний дощовик, сто франків, і тепер у мене немає ані шеляга. В мене ще п'ятсот франків, але треба заплатити триста за сукню й двісті за два капелюхи. Обід у ресторані Ледуаєн.
Цей обід огидний; звідти беремо екіпаж, і знову Ребу -- не готово.
Додому приносять мій капелюх -- він огидний.
|
|

Примітки

Англійською в оригіналі: «unnaturally».