П'ятниця, 11 липня 1873

Я встала о дев'ятій. Мама й тітка прийшли, і ми будували плани щодо подорожі. Ось уже вдруге мама згадує Ґ. Мілорадовича (в цю мить маленьке дзеркальце падає на підлогу — я смертельно злякана; не наважуюся його підняти, боюсь, що воно розбилося. Це жахливий знак. Але, слава Богу, воно ціле).
Мама каже, між іншим, *мимохідь:
— Якщо побачите Ґріцю й Єлизавету Іванівну, вітайте їх. Лестіть Ґріці, будьте з ним привітні, люб'язні.*
Це було сказано в множині, але я добре бачила, що це для мене. Зізнаюся, що, виїжджаючи з Росії (мені було одинадцять), цей Мілорадович залицявся до мене, але ми були дітьми.
Він мені жодної хвилини не подобався, навпаки, трохи не подобався. Але мені так набридали, мама й тоді мала той самий план у голові, мені стільки про це говорили, що, спокушена його багатством, я мала дурість написати на клаптику паперу, що хотіла б за нього вийти заміж, і ще кілька дурниць стосовно Берти, Бадена, Ремі тощо. Я написала це після першого року в Бадені. І ось одного дня цей папірець знайшли й почали мене дражнити. Я була в розпачі й молила Бога, щоб про це забули, і справді — мене залишили в спокої. Так ось, відтоді мама уявляє, що я була закохана в Мілорадовича, що це так поетично — від дитинства, вічне кохання і т. д. і т. д. І тепер вона вважає можливим, певним повернення цього удаваного кохання.
Ми запакували майже все.
У нас немає ані вільної хвилини — з ранку до вечора візити. Палажка навіть дуже влучно зауважила:
Це не гості, а постійні мешканці.
Цілий день вони сидять у нас; бракує лише того, щоб і ночувати в нас. Але тим краще, тим краще — оскільки я не зобов'язана з ними сидіти, тим краще. Коли я виросту, будьте певні, у мене не завжди будуть люди на шиї, бо іноді хочеться побути на самоті. Але я не кажу, що в нас погано.
Увечері мені принесли мою білу сукню — вона саме така, як я хотіла; я дуже задоволена. Я вийшла — треба було дещо переробити, — і біля Лондон-Гаус ми всі побачили швейцарські газети. Пан Говард приїхав з Відня: «the cholera is raging». Ось тривожні новини, що перевертають усі мої плани. Гадаю, ми зачекаємо. Зрештою, завтра парламент обговорюватиме це питання — велике засідання.

Примітки

В оригіналі англійською: «холера лютує».