Субота, 12 липня 1873

Сьогодні чотири з половиною години фортепіано — концерт Мендельсона соль мінор завершено. Я ще працюватиму над ним, щоб увійти в темп.
Після обіду ми поїхали до Паттонів. Я застала Бебé в сльозах; причина — пані Паттон насварила панну Катрін, і Бебé з Катрін плакали. Вона дуже добра, ця маленька дівчинка, але закохана в Поля. Так кумедно бачити це у дітей. Поль запропонував їй руку; коли він говорить, вона так слухає — ніби боїться втратити хоч одне його слово. Це так смішно! Ми сиділи в саду: Поль, Бебé й я. Я грала там дурну роль — не могла стриматися від посмішки; на щастя, було темно. Запалили феєрверки — і тут знову Поль хотів показати себе героєм; він тримав вогник у руках, а Бебé справді вважала його хоробрим лицарем. Нарешті, коли дим заїв йому очі, вона занепокоїлася. Вона бігає за ним, як маленьке цуценя. Було дуже кумедно.
Поль запалив цигарку в саду ввечері, і... мені соромно вічно повертатися до одного й того ж... я уявила, що він тут і теж палить поруч зі мною. Я божевільна, але я можу писати, що хочу — ніхто не читатиме цих дурниць. Перед собою я не соромлюся зізнатися, що кохаю його стотисячу разів, кохаю! Хто може мені завадити? Ніхто на світі. Я вільна його кохати. Якщо він мене не покохає — я помру! Ні, покохаю іншого. Безсумнівно шкодуватиму.
Вирішено, що ми зачекаємо ще тиждень-два — у Відні всілякі епідемії. Я не вірю в це. Обережність не вада; краще почекати. А потім я покладаюся на Бога й Пресвяту Діву. Вони мене вбережуть; я молитимуся, і Вони вбережуть мене від усіх нещасть. Вони милосердні до мене.
Я знову повертаюся до герцога Гамільтона; мені прикро, що я дала себе так захопити. Я дуже його кохаю тепер — позбутися цього майже неможливо. У мене сильний характер, я могла б позбутися цього на початку. Але так гарно кохати — я піддалася; я знала, що не слід, що це даремно, що він мене ніколи не покохає... А хто зна? Він може одружитися або здохнути десь п'яний! Що я тоді робитиму? Та що ж — це розпусник, нікчема, п'яниця, нероба; не варто його оплакувати, він того не вартий. Я дуже швидко втішуся після смерті цієї поганої тварюки; не хочу більше про нього говорити, хай забирається геть. Ах! ні, ці слова можуть накликати на нього біду! Я цього не хочу! Я хочу, щоб він жив. І своїми дурницями я, може, накличу на нього лихо. Прости мене, Боже мій, і збережи його!
Ні, справді — якщо він мене відкине, я не знаю, що робитиму! Ні, знаю — молитимуся Богу, і Він такий добрий; треба, однак, заслужити Його ласку. Я не роблю всього, що повинна; хочу вдвічі більше працювати, щоб заслужити щось від Нього. Пишу це за столом у спальні, одного вечора.
[Без дати, вгорі передостанньої сторінки зошита]
Корсаж у формі троянди чи іншої квітки, спереду й ззаду прикріплений на плечах ґірляндами маленьких трояндочок.
На костюмований бал.
[Без дати, вгорі останньої сторінки зошита]
Heart's ease «in 2 volumes»
«Bombay and son»
«The last days of Pompei» by Bulwer [Lytton.] «Mrs Haliburton's troubles» by Mrs Henry Wood. «Mabel Vaughan» by the author of «the Lamplighter» «The select works of Oliver Goldsmith».

Примітки

В оригіналі англійською: «Heart's Ease» («Полегшення серця»), роман Шарлотт М. Йонж, «у 2 томах».
В оригіналі англійською: «Bombay and Son» — найімовірніше помилка Марі; мається на увазі «Dombey and Son» («Домбі і син») Чарлза Діккенса.
В оригіналі англійською. «Останні дні Помпей» Бульвера-Літтона; «Клопоти місіс Галібертон» місіс Генрі Вуд; «Мейбл Воган» авторки «Ліхтарника» (Марія Сусанна Каммінз); «Вибрані твори Олівера Ґолдсміта».