❦
Пʼятниця, 4 липня 1873
Vendredi 4 juillet 1873
Увесь ранок, замість того щоб вчитися, я шила цей огидний корсаж і врешті-решт його зіпсувала. Ні, я не можу займатися шиттям — це надто безглуздо.
Toute la matinée, au lieu d’étudier, j’ai cousu cet abominable corsage et j’ai fini par le gâter. Non, je ne puis m’occuper à coudre, c’est trop bête.
Як на мене, Аполлон Бельведерський схожий на Гамільтона так само, як престо концерту ля мінор Мендельсона — на Єгипетський марш Штрауса. Це мене вразило.
Je trouve la même ressemblance d’Apollon du Belvédère avec Hamilton, que du presto du concerto en la mineur de Mendelssohn avec la marche égyptienne de Strauss. Cela m’a frappé.
Моя кімната — центр усього. Ось і сьогодні вранці зібралися в мене.
Ma chambre est le centre de tout. Encore ce matin on s’est rassemblé chez moi.
О пʼятій я поїхала на море з пані Анічковою та її дітьми. Я пірнала. Дюрани всі купалися.
A cinq heures je suis allée à la mer avec Mme Anitchkoff et ses enfants. J’ai plongé. Les Durand se sont tous baignés.
О восьмій я знову вийшла. Проводивши маму та інших на вокзал, ми — я, Поль і Діна — зібралися в мене, як завжди; побалакавши, кожен пішов до себе. Я залишилася сама, місяць освітлював мою кімнату, і я не запалювала свічок. Я вийшла на терасу і почула далекі звуки скрипки, гітари й флейти-гармоніки. Я швидко увійшла й стала біля вікна, щоб краще слухати. Це було чарівне тріо; давно я не слухала музики з таким задоволенням. На концерті більше розглядаєш публіку, ніж слухаєш, але цього вечора, десь об одинадцятій, при місячному сяйві, зовсім сама, я поглинала, якщо можу так висловитися, цю серенаду, бо то справді була серенада.
A huit heures je suis encore sortie. Ayant reconduit maman etc. à la gare, nous, moi, Paul et Dina, nous [nous] assemblâmes chez moi, comme d’habitude, après avoir causé, chacun alla chez soi. Je restais seule, la lune éclairait ma chambre et je n’ai pas allumé les bougies. Je sortis sur la terrasse et j’entendis des sons lointains de violon, guitare et harmonica-flûte. Je rentrais vite et me mis à la fenêtre pour mieux écouter. C’était un trio charmant, il y a longtemps que j’ai écouté de la musique avec tant de plaisir. Dans un concert, on est plus occupé à examiner le public qu’à écouter, mais ce soir, vers onze heures, au clair de la lune, toute seule, je dévorais, si je puis m’exprimer ainsi, cette sérénade car c’en était une.
Ніццянські молодики зіграли нам серенаду. Більш ґалантним бути годі. На жаль, модні молоді люди більше не хочуть цих невинних і чарівних розваг — вони воліють проводити час за пиятикою в товаристві нікчемних жінок. Тоді як музика — що є на світі кращого! І що благородніше, ґалантніше й веселіше, ніж співати серенаду, як у давній Іспанії? Далебі, після коней це для мене найперше. І якби я була чоловіком, я б провела життя в стайні, на перегонах, на стрільбищі, трохи у вітальні, під вікном своєї красуні й нарешті — біля її ніг. Тисяча пригод, перешкод, неможливих речей, поєдинків (можна подумати, що я начинена романами, а проте я їх ніколи не читала, окрім кількох англійських). Така моя натура, моє життя. Скрізь видно доброту Божу. Він створив мене жінкою, щоб завадити мені коїти ті безумства, яких мені хотілося б. Усі жінки були б від мене без тями, а оскільки врешті-решт я кохала б лише одну, я б зробила багатьох нещасними. Бог це відвернув. Отже, я слухаю; вони грали зовсім гарно. Діна й Поль прийшли до мене, і ми ще послухали. Коли наші серенадники [sic] пішли, я взялася молитися Богові. Я була у такому доброму настрої, я якраз дійшла до того місця, де молюся за нього. Раптом Діна мене кличе; я підходжу, вона показує мені тінь на стіні; я дивлюся кілька хвилин і бачу, що це чоловік — безсумнівно злодій, бо він хотів сховатися. Я була перелякана. Чого ми тільки не уявляли: він вилізе нас обікрасти, навіть убити. Я послала Марі в провулок; вона пішла з якимсь чоловіком, але в цю мить злодій зник. Мені було дуже страшно, бо Діна мені сказала, що він ховався й знову зʼявлявся, повзав біля стіни й робив усілякі маневри, щоб його не побачили. Я добре зачинила віконниці на терасних дверях і для більшої безпеки забарикадувала їх нічним столиком, тазом зверху, карафкою й усім посудом, щоб, коли двері відчинять, усе попадало й я прокинулася; я навіть, всупереч звичці, залишила двері кімнати відчиненими, щоб швидше втекти.
Les jeunes gens niçois nous ont joué une sérénade. On ne peut être plus galant. Malheureusement les jeunes gens à la mode ne veulent plus de ces amusements innocents et charmants, ils préfèrent passer leur temps à boire en société de vilaines femmes. Tandis que la musique, qu’y a-t-il au monde de plus beau ! Et aussi qu’y a-t-il de plus noble, galant et amusant que de chanter une sérénade comme dans l’ancienne Espagne. Ma parole, après les chevaux, c’est la première chose pour moi. Et si j’étais homme, je passerais ma vie à l’écurie, aux courses, au tir, au salon un peu, sous la fenêtre de ma belle et finalement à ses pieds. Mille aventures, des obstacles, des choses impossibles, des combats (on dirait que je suis bourrée de romans et cependant je n’en ai jamais lu excepté quelques anglais). C’est ma nature, ma vie. On voit partout la bonté de Dieu. Il m’a faite femme pour m’empêcher de faire les folies que je voudrais. Toutes les femmes seraient folles de moi et comme à la fin des fins, je n’en aimerais qu’une, j’aurais rendu bien des gens malheureux. Dieu a écarté cela. Je suis donc à écouter, ils jouaient tout à fait joliment. Dina et Paul vinrent chez moi et nous avons encore écouté. Nos sérénadiers [sic] partis, je me mis à prier Dieu. J’étais si bien disposée, j’en étais à l’endroit où je prie pour lui. Tout à coup Dina m’appelle, je viens, elle me montre une ombre sur le mur, je regarde quelques minutes et je vois que c’est un homme, un voleur assurément, car il voulait se cacher. J’étais effrayée. Nous avons imaginé mille choses, il va monter nous voler, nous tuer même. J’envoyais Marie dans la ruelle, elle alla avec un homme mais en ce moment le voleur disparut. J’avais très peur car Dina m’a dit qu’il se cachait et se montrait, rampait près du mur et toutes sortes de manœuvres pour n’être point vu. Je fermai bien les volets de ma porte sur la terrasse et pour plus de sûreté, je la barricadai avec ma table de nuit, la cuvette dessus, la carafe et toutes la vaisselle, afin, qu’en ouvrant la porte, cela tombe et je me réveille, j’ai même, contre l’ordinaire laissé ma porte ouverte pour plus vite me sauver.