Вівторок, 20 травня 1873

Гарна погода. О пів на десяту я поїхала з мамою оглядати квартири. Мадемуазель Коліньон пішла до пана Лефевра; майже щодня вона пропускає, тож мені було нічого робити — я й поїхала. Бо знаю: поки я не візьмуся за щось — нічого не буде. Це не марнославство, але я переконувалася в цьому кілька разів. І справді — я поїхала сьогодні, і ми майже зняли квартиру. У мене, треба визнати, багато енергії (рожева сукня, добре). Потім повернулася, а мама поїхала до Монако — поговорити з Жоржем про ту справу. Я взяла Маркевич, і ми вирушили шукати житло. Я знайшла — і дещо дуже гарне, прямо на Променаді! Біля моря! Тільки б Бог дозволив нам його зняти. Додому;
я спустилася до Маркевич і ми зварили шоколад. Вона добра дитина; нам було дуже весело. За обідом Діна натякнула, що я вночі говорю про.... Мова йшла про те, хто закоханий. Вона сказала, що вона — ні, а ось Марі — так, і що вона говорить уночі!! «І про кого ще!....» Вона знає, бо, як кажуть, я говорю уві сні. Особливо востаннє, коли він мені снився, я дуже чітко вимовила його ім'я. Я навіть здивувалася, бо уві сні говорять ледь чутно, а я, говорячи про нього, так добре вимовила його ім'я, що мало не прокинулася.