Понеділок, 5 травня 1873

Гарна погода. На прогулянці з мадам Маркевич, яка мешкає в нас унизу вже два місяці. Мадемуазель Коліньон хвора, втратила голос і ледве може говорити — не знаю, чи це застуда, чи її Індієць; я його так називаю, бо він був в Індії, щоб збити статок, завжди обіцяючи одружитися, коли стане досить багатим. Ніби не можна працювати, будучи одруженим, — я гадаю, що краще, ніж самому. Вона вірила, а він одружився і кинув її напризволяще. Ми знову поїхали в порт, бо мені дуже хотілося дізнатися, чия яхта, яку ми бачили вчора. Ми проїхали повз неї двічі. Першого разу Діна й Маркевич не помітили, бо я привернула їхню увагу до місця, де кілька місяців тому був зсув, — боячись почервоніти. Другого разу Діна вигукнула: «О, яхта, яка гарна, чия вона?» Я тільки того й чекала й одразу запропонувала спитати; екіпаж зупинився. Домінік, наш візник, каже: «Це герцога Гамільтона». Для нього будь-яке судно належить герцогу Гамільтону. Ми спитали якогось чоловіка, і він каже — не знає. Домінік спитав, чи це не герцогова? Але чоловік відповів (старим говором), що чудово його знає й усі знають. Я пробурмотіла кілька слів проти нього: «О! тут його знають, це справжній п'яниця, він дуже часто падав, усі простолюди його знають — опудало».
Я казала це для інших, але подумки була в захваті, що його знають. Він, мабуть, дуже добрий, популярний, любить жартувати з простими людьми; мадемуазель Коліньон каже, що в Каїрі він завжди «їздив із погоничами ослів у маленьких возиках, верзучи дурниці».
О! він, мабуть, чудовий хлопець, він не чопорний і холодний англієць! Він шибеник. Я його обожнюю за все, за його характер, за все. Я впевнена, він наймиліша людина, о, він чудовий! О, я не знаю, як висловити те, що я про нього думаю, спробую: чарівний, дотепний, веселий, гарний, жартівливий, без зверхності з простим людом, величний, благородний — чудовий, повторюю ще раз. Навіть якщо він п'є — іншому я б ніколи не пробачила, а в ньому це чарівно. Я б розмовляла з ним, утихомирювала його лють, коли п'яний, терпіла б усі його ексцеси. Я впевнена, він мене полюбить — ні! Якщо Бог забажає, я б зробила його, з Божою допомогою, найщасливішою людиною. Але все, що я робитиму, — з Його допомогою, бо я прошу Його про все.
Є граф Лош із «Тиру на голубів» і герцогового почту, який завжди так пильно на мене дивиться; я впевнена, він хотів дізнатися, хто ми такі, бо сьогодні ми зустріли його з паном Рандуєном, який привітався з нами, і побачивши, він схопив його за руку, ніби питаючи: «О, хто це? Чи можете мене відрекомендувати? Я не міг знайти нікого, хто б їх знав». Можливо, Рандуєн скерує його до когось, хто нас знає. Бо ми майже нікого не знаємо з товариства. Ми знаємо лише росіян — старих, погано одягнених людей! Не дивуюсь, якщо багато панів не
відрекомендовані — вони не знали нікого, хто б нас знав. О — може, Бог буде такий добрий, що дасть нам познайомитися з Ламбертьє, а потім наступного року на Тирі на голубів і, може, раніше — дасть нам познайомитися з герцогом Гамільтоном. О, я шаленію від радості! Може, мої молитви почуті Ним, і це Його провидіння звело нас із Ламбертьє через Рандуєна. О Боже, оскільки ми знову зимуємо тут, не дай цьому бути марним, дай мені його пізнати! Ти такий великий — Ти такий добрий до мене, я Твоя розбещена дитина, якщо можу так сказати. О, як я його кохаю! Ніколи в житті я не кохатиму так знову, бо це — вперше, і я молю Бога, щоб — востаннє. Боже! Господи! Господи! Не покинь мене! Почуй! Почуй мій смиренний голос. Чи може він досягти до Тебе, всемогутній Боже? Почуй його. Вислухай мене!

Примітки

В оригіналі англійською.
В оригіналі англійською.
В оригіналі англійською.
В оригіналі англійською.
«Шибеник» (polisson) — французьке слівце в англійському тексті.
В оригіналі англійською.
В оригіналі англійською.
В оригіналі англійською; «привітався з нами» (nous a salué) — французька вставка.
В оригіналі англійською; речення обірване.
В оригіналі англійською.
В оригіналі англійською.