Четвер, 24 квітня 1873

Гарно, але вітряно. Встала на годину раніше, ніж зазвичай; о шостій була готова. З сьомої до пів на восьму на терасі.
У мадемуазель Коліньон болить голова, і я вільна.
Але ось що сталося. Спершу треба сказати, що ми посварилися з однією російською родиною Толстих — десь вісім місяців тому, бо наша мавпа вкусила їхнього сина.
Були сцени. Мадам Толстой нас надзвичайно ненавидить і поширює найстрашніші й найчорніші наклепи, які тільки може вигадати людський розум. Не думаю, що мавпа тому причина — є якісь приховані причини, про які ми не знаємо. Відтоді ми були у дуже поганих стосунках, а точніше — ні в яких, хіба що вони корчать нам гримаси, висовують язика тощо.
Цього разу я можу стверджувати, що ми праві й нічого не заслужили.
І були сцени навіть дуже неприємні. Тому цілком природно, що коли ми сьогодні, виїжджаючи в екіпажі (мама, Діна, Маркевич і я), побачили, як Толстая входить до нас під приводом показу квартири друзям, ми були обурені, і мама наказала прислузі не впускати її, приблизно так:
— Не впускайте мадам Толстой, інші можуть оглядати, але люди, які нас обмовляють, завдають стільки зла й навіть пишуть у газети, не можуть увійти до мого дому.
Попри це, Толстая піднімається й наполягає на вході всупереч зауваженням прислуги. Але їй все ж завадили увійти. Мама говорила дуже добре, з гідністю й красномовно. Дами, що були з нею, сказали, що їх виставили за двері. Тоді мама сказала:
— Ви помиляєтеся, пані, ви можете прийти оглянути квартиру, але ця жінка не може увійти — вона на все здатна, може вкрасти в нас листи, папери.
Потім ще слова, якими обмінялися з Толстою: жінка, сама мати сімейства, яка пише (вона писала анонімні листи і нам, і багатьом людям, кажучи найжахливіші речі про нас) листа дитині, ображаючи її матір, — це не жінка, а покидьок.
Це було сказано їй і йому без свідків; вони нічого не відповіли, а зі своїми боягузливими обличчями пішли геть. Ми всі настільки приголомшені її зухвалістю, що це понад усякий опис.
[На полях: Мама після цього поїхала до старої Паттон, яка прийняла це з обуренням і цілком на нашому боці. Потім до мадам Савельєвої, яка дуже хвора.]