Вівторок, 8 квітня 1873

Гарна погода.
На прогулянці (синя сукня, гарно) — доволі людно, в порівнянні з тим, що зараз у Ніцці.
Діна набридає мені з тим молодиком, що дав мені цукерки на карнавалі — я дізналася його ім'я на стрільбищі: де Каза Плей. Він мене цікавить як торішній сніг — це щира правда, і мене дратує, що мене дратують.
Він худий, смаглявий, невисокий — цього досить, аби мені не подобатися.
[Упоперек: Він змушував Діну червоніти, а вона звинувачувала в цьому мене.]
Зрештою, хіба я не належу герцогові? Я кохаю його — його одного. Я повинна вірити тому, що пишу, бо кажу чисту правду і не маю потреби удавати.
Сьогодні доволі вдала прогулянка... Панни Шипінські й Гальве з сином княгині Суворової — верхи; як би я хотіла бути з ними. Гальве мені дуже подобається — вона чудово тримається в сідлі.
[Три рядки закреслено]