Понеділок, 20 січня 1873

На прогулянці (зелена сукня, сірий жакет). Іде дощ, а все одно людно.
Я йшла до міських садів.
І герцог Гамільтон ішов туди. Я побачила його одразу. Він був із кимось.
Я не могла на нього дивитися. Я почервоніла. Відвернулася й залишилася за панною Коліньйон, щоб сховати своє почервоніння.
На ньому був коричневий капелюх і білий дощовик.
Я бачила його лише хвилину, але він гарний, і я його кохаю...
Той, інший, зблід перед ним. Він уже ніщо. Але герцог Гамільтон — це все. Я просила Бога бачити його частіше. Він виконав моє прохання. Яке щастя!
Якби Він міг дарувати мені й інші ласки, які я в Нього прошу, — наприклад, не червоніти, коли я його бачу!

Примітки

Міські сади («jardins publics») були центром світського життя Ніцци, де заможна публіка прогулювалася, щоб побачити інших і показати себе, навіть за негоди.