Понеділок, 28 липня 1884

Ось я і в Жуї. Дісталася. Перед моїм від'їздом Божидар устиг [Викреслено: прийти] розповісти, що Еміль приходив до нього сьогодні вранці, що він повернувся з ним до Жюля і що дорогою Еміль зупинився глянути на їдальню, архітектором якої він є. У особняку, всуціль оздобленому ініціалами К.М. і де є папуга, побачивши якого Еміль сказав: ось папуга, що був у нас (куховарка казала Розалі, що пані Маккей надіслала папугу і його збираються їй повернути), — а потім, показуючи на полицю каміна, сказав: сюди має прийти панно мого брата.
Тож??????
Так, що це означає??
Мене це пригнічує: отже, вони порвали лише через хворобу і лише на якийсь час.
І що ж? Можливо, він не хоче, щоб вона приходила, поки він такий хворий; та це ж неможливо! Тож?
Що архітектор робить у її особняку? Хто дав їй цей особняк? То Бастьєн не вважає, що це коханець?
То вона запевняє його, що це спадщина? А якщо вони друзі, то чому, чому, чому вона не приходить? Я знаю, що можуть бути причини... Та мені здається, що жінка, яку кохав, яку кохаєш, мала б бути поруч і що він був би цьому радий.
Його мати? Та ж ця Маккей удає зі себе світську жінку, і яка там, у біса, мати може стати на заваді!
Тож? Тож? Тож?
У нього лише одна думка — одужати, щоб знову її побачити. А я? Сьогодні вранці він показував подушечку Божидарові та іншим: «ось як мене розпещують».
Я написала Емілеві записку, щоб помститися за його дурне зауваження позавчора.
Ах! яка ж біда.
Щоб утекти від галасу свята 14 липня, він поїхав за місто до старої приятельки свого сина, дами, яку я називаю пані Бушардон, — і саме це його й звалило.
Я ревную до всіх його друзів. Але те, що він не порвав із Маккей, — це нестерпно. Зрештою?
А я собі це уявляла так. Вона його покинула, він хворий — і по всьому.