❦
Середа, 23 липня 1884
Я лютую. Канробери не дадуть мені спокою, доки я не напишу їм картину для Клер. Це огидно, але торік я припустилася цієї слабкості.Je suis enragée. Les Canrobert ne me lâcheront pas tant que je ne leur ferai un tableau pour Claire. C’est dégoûtant mais j’ai commis cette faiblesse l’année dernière.
О! прямо вони мене не попросять, але нашлють на мене Клер, яка заважатиме мені працювати. Зі сказом у серці я зважуюся віддати їм сім днів зараз же!
Oh ! ils ne me le demanderont pas carrément, mais ils m’enverront Claire qui m’empêchera de travailler. C’est la rage au cœur que je me décide de leur donner sept jours maintenant !
Якщо я її їм не напишу, не матиму спокою цієї зими. Клер вічно буде тут. А як її здихатися. Та коли їхню картину буде написано, я легко її позбудуся. Та все ж це підло й гидко.
Si je ne le leur fait pas je n’aurai pas la paix cet hiver. Claire sera toujours là. Et comment s’en défaire. Mais leur tableau fait je m’en débarrasserai facilement. C’est tout de même ignoble et dégoûtant.
І це моя провина! Лишається тільки посваритися або скоритися.
Et c’est ma faute ! Il n’y a plus qu’à se brouiller ou à s’exécuter.
Це до сказу, до сказу, до сказу.
C’est rageant, rageant, rageant.
А моя картина вже накидана, натурників знайдено. Я з пʼятої ранку гасаю Ла-Віллеттом і Батіньолем, Розалі підходить до людей, на яких я їй вказую. Повірте, це нелегко й незручно.
Et mon tableau qui est esquissé, les modèles trouvés. Je cours depuis cinq heures du matin à la Villette et aux Batingolles, Rosalie aborde les gens que je lui désigne. Allez ce n’est pas facile ni commode.