❦
Середа, 2 липня 1884
Цього разу ми відвідали його в майстерні. Мені й справді здається, що йому краще. Його мати була там.Nous avons été le voir dans son atelier cette fois. Il me semble vraiment qu’il va mieux. Sa mère était là.
Вона набагато краща, ніж на портреті, — шістдесятирічна жінка, якій на вигляд сорок пʼять чи пʼятдесят. Волосся доволі гарного білявого відтінку, майже без сивини, приємна усмішка, словом — дуже мила жінка, що добре тримається в чорно-білій сукні; вона вишиває чудові візерунки, які сама ж і вигадує.
Elle est bien mieux que son portrait, c’est une femme de soixante ans qui en paraît quarante-cinq ou cinquante. Les cheveux sont d’un assez joli blond et presque pas de cheveux blancs, un bon sourire, enfin une femme très sympathique et qui se tient bien avec sa robe noire et blanche; elle fait de très jolies broderies avec des dessins qu’elle invente elle-même.
У Бастьєна два верхні передні зуби розставлені — так само, як у мене.
Bastien a les deux dents du haut écartées comme moi.
Навіщо було шукати безліч прихованих причин хвороби — у нього те, що казав він сам і що казав брат: ревматизм і ниркові болі. Якби це був рак шлунка, йому б не кращало, а якби це були... дурниці, то це просто неможливо. Він ніколи не вів безпутного життя — зрештою, я не дуже й розумію, що там припускають; кажуть, лягаючи о десятій і живучи дуже усамітнено, можна все одно дійти до того, досить однієї жінки... Це мене не стосується.
Pourquoi a-t-on été chercher trente-six causes occultes de maladie, il a ce qu’il avait dit et ce que le frère avait dit des rhumatismes et des maux de reins. Si c’était un cancer à l’estomac il n’irait pas mieux, et si c’était... des bêtises, ce n’est pas possible. Il n’a jamais mené une existence échevelée, du reste je ne sais pas trop ce qu’on suppose, il paraît qu’en se couchant à dix heures et en vivant très retiré on peut tout de même en venir là, une dame suffit... Ça ne me regarde pas.
Річ у тім, що я боюся набриднути йому, не досить йому подобатися, бути тягарем! Він, певно, не любить мене, якщо я таке відчуваю! І як можна думати, що я така неприємна йому! Це неможливо. Я не відчуваю, що йому приємно мене бачити, хоч він і дуже любʼязний. Це лише скороминущі проблиски, щось невловиме, що додає тобі впевненості... І цього мені бракує. А проте я не можу повірити, що насправді цього бракує.
C’est que j’ai peur de l’ennuyer, de ne pas lui plaire assez, d’être à charge ! Il faut qu’il ne m’aime pas pour que j’éprouve cela ! Et comment penser que je lui sois si désagréable ! Ce n’est pas possible; Je ne sens pas qu’il a du plaisir à me voir, bien qu’il soit très aimable. Ce sont des lueurs fugitives, on ne sait quoi qui vous met en confiance... Et ça me manque. Et pourtant je ne puis penser que ça manque en réalité.
Цей чоловік дуже розпещений, дуже звик до людей, що лежать біля його ніг. Тож... Я теж звикла, що з моєї любʼязності роблять цілу подію.
Il est très gâté cet homme, très habitué à des gens qui sont à ses pieds. Alors... Moi aussi je suis habituée à ce qu’on fasse un cas énorme de mon amabilité.
Тож... Але він такий великий митець [Слова викреслено] — істота, цілковито вища за інших.
Alors... Mais c’est un si grand artiste [Mots cancellés] Un être tout à fait au-dessus des autres.
Він знає, що я розумію і обожнюю його живопис...
Il sait que je comprends et adore sa peinture...
Та все це байдуже! Я йому не подобаюся. Можливо, йому приємно мене бачити — як приємно бачити ще півсотні інших. Але я для нього не більше. І з цим нічого не вдієш. Це почуття зробить мене дурною при ньому. Небо не милостиве до мене... Я була б така...
Ça ne fait rien tout ça ! Je ne lui plais pas. Il me voit avec plaisir peut-être, comme cinquante autres. Mais je ne suis rien de plus. Et il n’y a rien à faire à ça. Ce sentiment me rendra stupide avec lui. Le ciel ne me traite pas bien... Je serais si...
Ах! Ні.
Ah ! non.
А потім усе! усе! усе!
Et puis tout ! tout ! tout !