П'ятниця, 27 червня 1884

Саме тоді, коли ми збираємося їхати на прогулянку до Булонського лісу, ось і архітектор підходить до карети. Вони приїхали сьогодні зранку, і він приходить сказати нам, що Жюлеві трохи краще, що переїзд минув добре, але, на жаль, він не може виходити. Що йому було б так приємно розповісти мені про успіх, який мала моя картина в усіх, кому він показував її в Алжирі, тощо.
— То ми завтра його навідаємо! — каже мама.
— Більшої приємності ви йому не зробите, він казав, що ваша картина... та ні, він сам вам скаже, так буде краще.
[Зачорнено: Енгельгардти], священник, Богданови, Сарицькі, ми п'ємо чай до одинадцятої. 235