Понеділок, 2 червня 1884

Еміль Бастьєн вечеряє в нас, Жюль додає лише кілька рядків до материного листа, він більше не пише своїм любим друзям, не працює й страшенно страждає фізично й душевно. Та це ж жахливо! Він пише: «подякуй за мене Башкирцевим і передай їм мою приязнь, я читав газетні статті про панну Башкирцеву, і її успіх мене не дивує».
Бідолашний старий, бідолашний пес, бідолашний малий.
Здається, Айєм завжди такий, страшенно по-єврейському, увесь час лавірує.
Еміль каже, що він зазіхає на мою картину «Мітинг», що йому її кортить, але дістане він її аж за рік. Спершу він купить у мене етюди, щоб потім ухопити щось велике задешево. Він кидається на початківців, які подають надії, він купував на початку в Ролля, Жерве, Коллена, він називає мені з десяток імен, і всі вибилися в люди.
221
Знаєте, мені дуже лестить.
Славний Еміль каже, що медаль я таки дістала, бо всі митці помітили мою картину, бо я відома й бо в мене був великий справжній успіх.
Що ж до Морена, то він був дуже здивований, дізнавшись про свою медаль, це таки слабко, каже він.
У четвер він дізнається, чи доручать йому виконати пам'ятник Ґамбетті.