Субота, 31 травня 1884

Тоні сказав, що моя картина — річ цікава, з великими достоїнствами, але має й ваду сухого живопису; одні підносять достоїнства, інші знаходять вади, отакої... А Морен такий плаский, що нема за що й зачепитися.
— Я в сто разів волів би написати вашу картину, ніж Моренову, — каже він.
Вільв'єй приходить сказати мені, що медалі мені не дали через те, що я зчинила галас за торішню відзнаку й уголос обізвала журі бовдурами та наволоччю. Це правда, я таке казала... Але.
Мій живопис не дуже широкий і не дуже вільний, але якби він був таким, «Мітинг» був би шедевром. То невже потрібні шедеври задля паскудних маленьких третіх медалей?
Гравюра Бода вийшла зі статтею, де кажуть, що публіка розчарована, бачачи мене без медалі. Мій живопис сухий?! Та те саме кажуть про Бастьєна.
Я зійшла вниз, коли прийшов Айєм, щоб показати цьому єврею, що я не пригнічена. Я показала себе такою задоволеною й такою войовничою, говорячи про фотографів, граверів, покупців тощо, що цей син Ізраїлю нарешті зважується сказати мені, що залюбки робив би зі мною справи... хоч я й не дістала медалі... словом... я куплю у вас пастель (Армандіну) і голівку немовляти, яке сміється. Дві!
Він звертається до Діни, щоб вона владнала йому цю справу. Але ми відсилаємо його до Еміля Бастьєна, який залагодить грошове питання. Я дуже задоволена.
Пані Заронди поїхала сьогодні ввечері, ми проводжали її аж до вагона.