Неділя, 4 травня 1884

Пані Антонська, проїздом тут, приходить, і ми ведемо її дивитися картину Мункачі.
Поряд із розп'ятим Христом, якого він щойно закінчив, він виставляє Христа перед Пілатом дворічної давності. Це здається мені куди кращим, ніж у його майстерні, словом, дві прекрасні речі.
Від понеділка я нічого не роблю, годинами мрію, опустивши руки. Мрію ні про що або про кохання. Гонкур каже, що в жінок завжди є коханий — близький чи далекий. Це таки правда. Часом це хтось незнайомий, і тоді ще нудніше... Та що там...