❦
Субота, 15 березня 1884
Аббема1 прийшла подивитися мою картину сьогодні вранці; це симпатична дівчина, шкода, що з нею не можна бачитися інакше, як з мисткинею...Samedi 15 mars 1884 Abbema est venue voir mon tableau ce matin; c’est un fille sympathique, dommage qu’on ne puisse la voir autrement qu’en artistes...
Здавалося, що це 15-те ніколи не настане... Стоїть осяйна погода, і вже в понеділок чи вівторок я поїду працювати на село.
Il semblait que ce 15 ne viendrait jamais... Il fait un temps radieux et je vais dès lundi ou mardi travailler à la campagne.
Цей собака Бастьєн іде — ні, цього разу присягаюся вам, я кидаю його назавжди. Це безповоротно.
Chien de Bastien va non, cette fois je vous le jure, je le lâche à jamais. C’est irrévocable.
Навіщо мені про нього думати? У нього є талант. Ну і що з того? Я його заледве знаю, це натура... замкнена; та й краще працювати над власним талантом, ніж розтрачуватися на захват.
Pourquoi y penserai-je ? Il a du talent. Et puis après ? Je le connais à peine, c’est une nature... fermée; et puis il vaut mieux travailler à son propre talent que de se dépenser en admiration.
У нього немає нічого, крім його картин, між нами холодок. Що ж мені з ним робити?
Il n’a rien que ses tableaux, il y a froideur entre nous. Qu’est-ce que vous voulez que j’en fasse ?
Я ніколи його не бачу. То про кого ж думати? Та про моє мистецтво, доки не зʼявиться істота, що сама себе навʼяже.
Je ne le vois jamais. A qui penser alors ? Mais à mon art jusqu’à ce que vienne un être qui s’imposera.
Отже, прощавай, любий янголе, я тебе зневажаю. Ти був!
Ainsi donc adieu cher ange, je te méprise. Tu fus !
Примітки
Луїза Аббема (1853–1927) — французька художниця й скульпторка, відома портретами своєї близької подруги Сари Бернар. ↩