❦
Неділя, 16 березня 1884
Учора прийшло багато люду, спершу Канробери й маршал. Пані Ошон та її мати, Карʼє-Бельоз, художник Дюпюї, Ґавіні, Поль Дешанель, доктор Ґенуа, принцеса, Байєль, Прессек та інші, але я була надто знервована, щоб тямити, хто та що; візити йшли один за одним без перерви до четвертої, о четвертій картини знесли вниз; маршальша, Клер, Вільвʼєль, я і доктор сідаємо в шляхетні фіакри, а бездоганний Дешанель із непокритою головою та інші нас проводжають; брама особняка навстіж, і всі хлопчаки, що виходили зі школи, юрмилися і споглядали гостей у вестибюлі.Dimanche 16 mars 1884 Il est venu beaucoup de monde hier, et d’abord les Canrobert et le maréchal. Mme Hochon et sa mère, Carrier-Belleuse, le peintre Dupuis, Gavini, Paul Deschanel, le Docteur Guésnoy, la princesse, Bailleul, la Presseq, et d’autres mais j’étais trop nerveuse pour savoir qui et quoi, les visites se sont succédées sans interruption jusqu’à quatre heures, à quatre heures on a descendu les tableaux; la maréchale, Claire, Viilevieille, moi et le docteur montons dans de nobles fiacres reconduits par le correct Deschanel tête nue et les autres; la porte de l’hôtel grand ouverte et tous les gamins qui sortaient de l’école attroupés et contemplant les invités dans le vestibule.
Стояла осяйна погода, величезний натовп! Малярів — а скільки картин, Боже мій, зменшіть число художників! Кожен із нас ніс під пахвою якусь рамочку, щоб увійти без труднощів... Доктор Ґенуа ніс карикатуру на Каролюса, Клер — капелюх Бастьєна, а маршальша — акварель архітектора!
Il faisait un temps radieux, une foule énorme ! De rapins, que de tableaux mon Dieu, diminuez le nombre de peintres ! Chacun de nous portait sous le bras un petit cadre quelconque, pour entrer sans difficulté... Le docteur Guesnoy portait la charge de Carolus, Claire le chapeau de Bastien et la maréchale l’aquarelle de l’architecte !!
Коли ці розбійники, що юрмилися при вході, побачили чотирьох дам і старого добродія з орденом, кожен з якоюсь штукою під пахвою, зчинився лютий гамір, мов на голос ганчірника, що проходить повз! Глузування... Ми опиняємося на верху сходів, дещо ошелешені цим прийомом, і коли ми йдемо нишпорити по залах, заходять інші бідолахи, і знову крики, ще пронизливіші, і свист. Що ж, це дуже кумедно, тільки ми до шостої чекаємо, поки привезуть наші полотна, бо віз спізнюється, о шостій ми все ще на сходах і чекаємо; саме там Жерве й підходить хвильку побалакати зі мною своїм звичним тоном, якого я не люблю.
Lorsque ces brigands attroupés à l’entrée virent quatre dames et un vieux monsieur décoré, chacun avec une machine sous le bras, il y eut une clameur féroce, dans l’air du chiffonnier qui passe ! Des huées... Nous nous trouvons en haut de l’escalier légèrement ahuris de cette réception et comme nous allons fureter dans les salles d’autres malheureux entrent et d’autres cris encore plus perçants et des siflets. Eh bien c’est très amusant, seulement nous attendons l’arrivée de nos toiles jusqu’à six heures, la charrette étant en retard, à six heures nous sommes encore dans l’escalier à attendre, c’est même là que Gervex vient causer un instant avec moi sur un ton qui lui est ordinaire et que je n’aime pas.
— То що ж ми, врешті, робитимемо з Бастьєном? Він дуже хворий, як він почувається?
— Et alors décidément Bastien qu’en faisons-nous ? Il est bien malade, comment va-t-il ?
— Та я не знаю, востаннє я бачила його в липні...
— Mais je ne sais pas, je l’ai vu pour la dernière fois en juillet...
— Як, як, то невже вас не засмучує його хвороба, отак ви про неї говорите?
— Comment, comment, mais vous n’êtes donc pas affligée de sa maladie, c’est comme ça que vous en parler ?
— А як треба про неї говорити?
— Et comment faut-il en parler ?
— То ви, виходить, у поганих стосунках?
— Vous êtes donc mal ensemble ?
— Анітрохи, тільки він хворий і не робить картин, тож чим я можу в ньому захоплюватися?
— Pas du tout, seulement il est malade et ne fait pas de tableaux alors que puis-je admirer en lui ?
— То це заважає йому бути найвродливішим; я гадав, що він усе одно найлюбіший... тощо.
— Ça l’empêche donc d’être le plus beau, j’ai cru qu’il était quand même le plus aimé... etc.
Що ви на це скажете?
Qu’en dites-vous ?
Зрештою, я повертаюся о пів на сьому в такому стані втоми й знемоги, такому цілковитому, що це навіть чудово... Ви не вірите, що це чудово, але для мене будь-яке повне відчуття, доведене до крайньої межі, навіть відчуття болю, — це насолода.
Enfin je rentre à six heures et demie dans un état de fatigue et d’éreintement si complet que ça en est délicieux... Vous ne croyez pas que c’est délicieux, c’est que pour moi toute sensation complète, poussée à l’extrême limite, même une sensation de douleur, est une jouissance.
Коли я пошкодила собі палець, біль був такий гострий упродовж пів години, що я ним насолоджувалася.
Lorsque je me suis abîmée le doigt la douleur fut si vive pendant une demi-heure que j’en ai jouis.
Отож цілковита втома цього вечора, тіло, що вже не чинить опору повітрю, розслаблене ванною, потім простягнуте в ліжку, обважнілі руки й ноги, голова, повна незвʼязних, але туманних речей... я заснула, вимовляючи то тут, то там уголос слова, вихоплені з речей, що невиразно пропливали в голові... Кабанель, вернісаж... Ошон... Ах! Жерве його бачив... Паскудна тварюка... маршал, Брезло...? то він виходив... Ах! я тебе обожнюю... Який бовдур... Живопис... Алжир... розбійник... Карниз... Вольф!
Ainsi la fatigue complète de ce soir, le corps n’offrant plus aucune résistance à l’air, détendu par un bain, puis étendu au lit, les bras et les jambes lourds, la tête pleine de choses incohérentes mais nuageuses... je me suis endormie en disant par ci par là tout haut des mots pris aux choses qui me passaient confusément par la tête... Cabanel, vernissage,.. Hochon,.. Ah ! Gervex l’a vu... Sale bête... le maréchal, Breslau,..? il est donc sorti... Ah ! je t’adore... Quel imbécile... Peinture... Algérie,... brigand... Cimaise... Wolff !
Сьогодні вранці після меси посол вручив попові оздоблений діамантами хрест, подарований російською колонією. Жертводавців було запрошено, ми були там. А потім... завтра гарний ранок, я їду околицями Парижа шукати персикові дерева й яблуні в цвіту, щоб малювати.
Ce matin après la messe l’ambassadeur a remis au pope la croix enrichie de diamants offerte par la colonie russe. Les souscripteurs étaient invités, nous étions là. Et puis... il fait demain matin, je vais autour de Paris chercher des pécheurs et des pommiers en fleurs à peindre.
Ці кляті негідники росіяни кажуть, що неможливо, щоб я сама зробила пейзаж для Виставки жінок. Це, мовляв, надто добре.
Ces maudites canailles de Russes disent qu’il est impossible que j’aie fait toute seule le paysage de ('Exposition des femmes. C’est paraît-il trop bien.
Якщо так казатимуть, я повидряпую їм очі й повисмикую волосся.
Si on dit ça je leur crèverai les yeux et leur arracherai les cheveux.
Ми їдемо до родини Жід, до Ґавіні й до Булонського лісу.
Nous allons chez les Jide, les Gavini et au Bois.
У Ґавіні застаємо надто вродливу пані Бенардакі. Усі знають її історію. Дочка дрібного крамаря, коханка багатого Бенардакі, який наділив її посагом і видав за полковника, потім Бенардакі, помітивши, що не може без неї жити, домігся її розлучення з полковником і остаточно одружився з нею; він представив її при дворі, і йому довелося піти з посади камергера. Він надто поспішив її вивести в товариство, треба було дати забути... Потім подорожі й навіть невдачі в Лондоні тощо, тощо; сестри Бенардакі видані за Талейранів і дʼАсків, але й цього не досить; у Парижі пані не приймають; якби вона була негарна або хоча б тільки гарненька, вона б пройшла, забули б, і все було б добре.
Chez les Gavini se trouve la trop belle Mme Benardaki. Tout le monde sait son histoire. Fille d’un petit boutiquier, maîtresse du riche Benardaki dotée et mariée par lui à un colonel, puis Benardaki s’apercevant qu’il ne peut vivre sans elle, divorcée d’avec le colonel et définitivement mariée avec Benardaki qui la présente à la cour et qui est forcé de donner sa démission de Chambellan. Il s’était trop hâté de la produire, il fallait laisser oublier... Puis voyages et même Echecs à Londres etc. etc., les sœurs de Benardaki sont mariées à des Talleyrand et des d’Ask, et ça ne suffit pas; à Paris on ne reçoit pas Madame; si elle avait été laide ou seulement jolie elle passerait, on oublierait et tout irait bien.
Скільки тих, хто вчинив гірше, хто почав із нижчого, як-от пані Аплетчеєва, яку приймають усюди і яка в дівоцтві... Дешаме і Ко... зрештою. Але пані Бенардакі така надзвичайно вродлива, така страшенно вродлива, так розкішно вродлива, що її ніколи не приймуть.
Combien qui ont fait pis, qui sont parties de plus bas comme Mme Appletcheyeff reçue partout et qui née... Dechamet et Cie... enfin. Mais Mme Benardaki est si prodigieusement belle, si énormément belle, si magnifiquement belle qu’on ne la recevra jamais.
Та ще й елегантна, витончена... Я кажу «витончена», але, як на мене, про витонченість не може бути й мови, коли краса така сильна. Абсолютна, досконала краса не може бути ні буденною, ні витонченою, ні дурною, ні іскристою, бо тоді вона не була б красою.
Et avec ça élégante, distinguée... Je dis distinguée mais pour moi la distinction ne peut être en jeu lorsque la beauté est aussi intense. La beauté absolue, parfaite ne peut être, ni commune, ni distinguée, ni bête, ni pétillante, elle ne serait pas la beauté alors.
А ця жінка висока, чудово збудована, з досить маленькими ступнями й кистями, попелясте волосся, осяйна шкіра, брови й очі... і ніс... і вуста...
Et cette femme est grande, admirablement faite, des pieds et des mains assez petits, des cheveux cendrés, une peau éclatante, les sourcils et les yeux... et le nez... et les lèvres...
Зрештою, це божественна пишнота, проста, як антика, тут є щось від Венери Мілоської, тільки значно вродливіше, і від Аполлона Бельведерського; очі дуже великі, перш ніж її перетворили на телицю1, вона, певно, мала такі самі очі. А до того ж дуже спокійний і дуже добрий вираз.
Enfin c’est une splendeur divine et d’un modèle simple comme l’antique, il y a là de la Vénus de Milo en bien plus beau et de l’Apollon du Bélvédère, les yeux sont très grands, avant d’être transformée en génisse devait avoir des yeux pareils. Et avec cela un air très calme et très bon.
Є красуні — усі ті, що сяяли й сяють: імператриця Євгенія, графиня де Пурталес, пані А. де Ларошфуко, пані Поташка, дʼЕрве й де Сен-Дені тощо, тощо, пані Ґотеро2, але в усіх них є вади чи щось людське. А ця приголомшлива. Є делікатні носи, горді носи, виразні носи, чарівні носи, чудові носи, носи в античному дусі, як у пані Ґотеро, але ніс пані Бенардакі надлюдської простоти, краси й чистоти. Ніздрі божественні. А вуста свіжі, як у дитини, але величної форми. Я дуже хотіла б знати, чи можна намалювати таку голову? Цю колосальну красу можна було б урятувати від холодності лише виразом глибокої меланхолії, який очі, як мені здається, легко надали б...
Il y a des beautés, comme toutes celles qui ont brillé et brillent, l’impératrice Eugénie, la comtesse de Pourtalès, Mme A. de La Rochefoucauld, Mme Potasca, d’Hervey et de Saint-Denis etc. etc. Mme Gautereau mais elles ont toutes des défauts ou des côtés humains. Celle-là est stupéfiante. Il y a des nez délicats, des nez fiers, des nez expressifs, des nez ravissants, des nez adorables, des nez à l’antique comme Mme Gautereau, mais le nez de Mme Benardaki est d’une simplicité, d’une beauté, d’une pureté surhumaines. Les narines sont sublimes. Et la bouche est fraîche comme celle d’un enfant mais d’une forme imposante. Je voudrais bien savoir si une tête comme ça peut se peindre ? Cette beauté colossale ne pourrait être sauvée de la froideur qu’avec un air de mélancolie profonde que les yeux donneraient facilement à ce qu’il me semble...
Примітки
У грецькій міфології Іо була смертною, яку покохав Зевс і перетворив на телицю, щоб приховати від Гери; гомерівський епітет Гери «boōpis» («волоока») вживали на позначення великих, променистих очей особливої краси. ↩
Віржіні Ґотро (1859–1915) — уславлена красуня паризького товариства, увічнена скандальним портретом Сарджента «Мадам Ікс» (1884), виставленим того самого салонного сезону. ↩