Четвер, 14 лютого 1884

Закінчую картину малої Канробер.

Мені це остогидло по саме нікуди.

Це аж на стіну лізти.

Я плачу, малюючи ці осоружні квіти. О боягузтво! Я чиню цю підробку не з дружби. Це було б простимо, але... Кажуть, усі кажуть, що метушаться, щоб дістати медалі на Салоні. Ну ось. А вчора Жюліан розповів, що його протеже Морен сказав одному впливовому членові журі: влаштуйте мені медаль, і моя картина ваша. І він наводить це як вияв бравади!

О! Усе мені огидне. О! померти, Боже мій, померти, померти. [низ сторінки видерто] мерзотники. Вони побачать, як я здохну котрогось дня, і силою люті, сліз, принижень і прикрощів вони зробили мене сухотною. Мені лишилося жити сім чи вісім років. Чи проживу я їх так, як мало б бути, бо до... Але кажуть, що метушаться, щоб дістати медалі на Салоні. Ну ось! А вчора Жюліан розповів [сторінку видерто] розбивати їм голову щодня з люті й роздратування.

Дуже тяжко не вірити в Бога, який опікується нашими справами...