Субота, 16 лютого 1884

Чудовий вечір у Італійців. Я йду туди зі старою Ґавіні, її Дені, принцесою Жанною та її Вільневом, а ще Сент-Аманом і Мораесом. Пані Ґавіні вважає мене гарненькою, вбраною чарівно (ліф із чорного оксамиту, класичне декольте), добре зачесаною

[сім сторінок видерто] і з мармуровими плечима, «що гарно спадають, плечима, у яких видно породу».

Та й годі, думка Аделіни — це завжди відлуння дурної більшості. Зрештою, ще не через це вечір був чудовий, а тому, що в нас Гаярре¹, незрівнянний іспанський тенор. Я чула його в Монако два роки тому. Він співає ще краще. Йому влаштовують овацію, яку він запам'ятає.

Жилети сердечком і найтугіше затягнуті жінки були в захваті, бо це й справді чудесний голос.