❦
Неділя, 3 лютого 1884
Уже близько другої, і я пишу з ліжка, повернувшись від Італійців, де співали «Іродіаду»1 Массне. Я була з маршальшею і Клер—Dimanche 3 février 1884 Il est près de deux heures et j’écris de mon lit en revenant des Italiens où l’on chantait « Hérodiade » de Massenet. J’étais avec la maréchale et Claire-
Як сформулювати... невиразні докори проти... природи, музики, товариства?... Мені здалося, що маршальша не дуже задоволена тим, що показується зі мною; цей театр наче салон, і, певна річ, скажуть... звідки ця велика дружба; ці росіяни дають їм ложі... і маршальша, може, скаже або вже сказала, що я дуже талановита й що я приятелька-художниця її дочки... Проте вона приходить до нас у суботу й хотіла повезти мене на бал зі своєю дочкою і, зрештою, вже й показалася зі мною. Сьогодні ввечері вона була хвора, і я б приписала... Хай там як, ці принизливі думки катували мене, і на мені, певно, лиця не було...
Comment formuler des griefs... confus contre... la nature, la musique, la société ?... Il m’a semblé que la maréchale n’était pas très contente de s’afficher avec moi, ce théâtre est comme un salon et l’on n’aura pas manqué de dire... pourquoi cette grande amitié; ces Russes leur donnent des loges... et la maréchale dira peut-être ou a déjà dit que j’ai beaucoup de talent et que je suis une amie-peintre de sa fille... Pourtant elle vient chez nous le samedi et voulait me conduire au bal avec sa fille et s’est enfin affichée déjà. Ce soir elle était malade et j’aurais attribué... Quoi qu’il en soit ces humiliantes pensées m’ont mises à la torture et je devais avoir un visage à l’envers...
Нерухома на краю ложі, я подумки проклинала долю... Боягузтво, злоба, людська підлота. Виправити це! Ісус від цього помер. Порятунок у тому, що звуть банальним становищем у світі, — а це я, втім, зневажаю до глибини душі. Імʼя або гроші. Виправляти світ, паплюжити його, зневажати, ганьбити... навіщо? Так, НАВІЩО??
Immobile sur le devant de la loge et pensant des imprécations contre le sort... La lâcheté, la méchanceté, la vilenie humaines. Corriger ça ! Jésus en est mort. Le salut est dans ce qu’on appelle une banale situation dans le monde, ce que je méprise du fond de l’âme du reste. Un nom ou de l’argent. Corriger le monde, le vilipender, le mépriser, le honnir... à quoi bon ? Oui A QUOI BON ??
Треба бути з-поміж тих, належати до тих, хто встановлює закон. Порятунок у цьому. Виправляти людську ганьбу! Та я дитя. Панувати над нею — так. А інакше прирікаєш себе на бунти й безіменні розпачі.
Il faut être de ceux, faire partie de ceux qui font la loi. Le salut est là. Corriger l’infamie humaine ! Mais je suis une enfant. La dominer, Oui. Ou sinon on est voué aux révoltes et aux désespoirs sans nom.
Та й чи ганьба це взагалі? Та ні, ці люди мають рацію, вони не роблять нічого поганого... І щойно ти спроможна чинити, як вони... Якби я була нагорі, я говорила б про це горезвісне людське боягузтво із поблажливою усмішкою, але я не нагорі, я ніщо, я чужинка, а цей мерзенний, цей дикий, цей лютий Париж — брехливий, боягузливий, неосвічений і варварський. Попри все й усе одно.
Est-ce de l’infamie d’abord ? Mais non, ces gens ont raison, ils ne font rien de mal... Et du moment ou l’on est à même de faire comme eux... Si j’étais en haut moi je parlerais de cette fameuse lâcheté humaine avec un petit sourire indulgent, mais je ne suis pas en haut, mais je ne suis rien, mais je suis étrangère, mais cet infâme ce sauvage, ce féroce Paris, menteur, lâche, ignorant et barbare. Malgré tout et quand même.
Ах! Вони мають рацію.
Ah ! ils ont raison.
І ось і все, що я виношу з музичних вражень... Ні, але я хотіла спекатися цих гидот і не змішувати їх із чистими, святими речами Мистецтва, генія, того, що [є] вічно велике й вічно прекрасне [три чверті сторінки видерто]
Et voilà tout ce que je rapporte d’impressions musicales... Non, mais j’ai voulu liquider ces saletés et ne pas les mêler aux pures, aux saintes choses de l’Art, du génie, de ce qui [est] éternellement grand et éternellement beau [Trois quarts de pages arrachés]
Перша дія вражає новизною й широтою звуків. Це не схоже ні на що з відомого мені... Це справді нове.
Le premier acte surprend par la nouveauté et la largeur des sons. Ça ne ressemble à rien de ce que je connais... C’est vraiment neuf.
Примітка упорядників
[ТРИ ЧВЕРТІ СТОРІНКИ видерто]
[TROIS QUARTS DE LA PAGE déchiré]
на полях
Та я навіть Вагнера не знаю.
dans la marge Mais je connais pas même Wagner.
і повне, і звучне, і гармонійне. уся опера відкривається із захватом. Це музика, що зливається з поемою воєдино, це відсутність арій і заповнень; це огорнуте, широке, чудове, грандіозне... Це великий митець і відтепер національна слава. Запевняють, що прекрасну музику не зрозуміти з першого... та годі ж, тут одразу розумієш, що це чудово й мелодійно, попри дуже вчену оркестровку.
et plein et sonore et harmonieux. tout l’opéra s’ouvre avec ravissement. C’est la musique qui fait corps avec le poème, c’est l’absence d’airs et de remplissages; c’est enveloppé, large, magnifique, grandiose... C’est un grand artiste et désormais une gloire nationale. On prétend que la belle musique ne se comprend pas du premier... allons donc, ici on comprend tout de suite que c’est admirable et mélodique malgré une orchestration très savante.
Наприкінці першої дії є акомпанемент такої краси, що я завмерла.
Il y a à la fin du premier acte un accompagnement d’une telle beauté que j’en suis restée saisie.
І ми кілька разів перезиралися, ледве стримуючи сльози захвату. У мене це тому, що мені понад двадцять три роки, але в Клер, якій вісімнадцять, і її матері, якій сорок пʼять? Якби ці пси-глядачі були щирі, вони заплакали б; так! Є краса така... велика, така прониклива, така сильна...
Et plusieurs fois on s’est regardé avec des yeux prêts à pleurer d’enthousiasme. Moi c’est parce que j’ai plus de vingt-trois ans mais Claire qui en a dix-huit et sa mère qui en quarante-cinq ? Si ces chiens de spectateurs étaient sincères ils auraient pleuré; oui ! il y a des beautés si... grandes, si pénétrantes, si fortes...
А втім, захват загальний... Це тріумф, і цей Жюль Массне — щаслива людина.
Du reste l’enthousiasme est général... C’est un triomphe et ce Jules Massenet est un homme bien heureux.
Звісно, коли почуєш її вдруге, вона здасться ще прекраснішою, але я не допускаю думки, що справді прекрасну музику не розуміють одразу.
Sans doute en l’entendant encore, ce sera encore plus beau mais je n’admets pas qu’on ne comprenne pas tout de suite la vraie belle musique.
Поява Іоанна Хрестителя в першій дії змушує здригнутися. Співак, якщо дивитися без бінокля, схожий на Бастьєна-Лепажа, тільки кращий... («Пастухи у Вифлеємі» і «Святі жінки»). Музика, що супроводжує цей вихід, такої разючої простоти, що це... це дуже гарно. Арія Геродота й дует Іоанна та Саломеї... Доходить до вибухів голосу, де піднесення сягає вершини. Пустеля, Пророк, Біблія. Свята свобода, яку відтоді проповідують... Республіка—
L’apparition de Jean-Baptiste au premier acte fait frissonner. Le chanteur vu sans lorgnette ressemble à Bastien-Lepage, en mieux... (Les Berges de Bethléem et les Saintes femmes). La musique qui accompagne cette entrée est d’une simplicité si frappante que c’est... c’est très beau. L’air d’Hérodote et le duo de Jean et de Salomé... On arrive à des explosions de voix où l’exaltation est à son comble. Le désert, le Prophète, la Bible. La liberté sainte prèchée dès lors... La République-
На маршальші був діамантовий орел, що тримав у дзьобі оливкову гілку. Імперія — це мир2. Але вона вважає оперу чудовою.
La maréchale portait un aigle en diamant tenant dans son bec une branche d’olivier. L’Empire c’est la paix. Mais elle trouve l’opéra admirable.
Вона така й є, о! так, це потужно, це прекрасно, це піднесено, це барвисто, це насичено, широко звучно...
Il l’est, oh ! oui, c’est puissant, c’est beau, c’est élevé, c’est coloré, c’est nourri, large sonore...
Що ж, безперечно, моя італійська музика не може змагатися з цим засліпленням--- Бо це засліплення таке чудове, що воно навіть майже зворушливе... Ні, не те... І все ж навіть з копійчаною оркестровкою італійські романси стиснуть тобі серце чи навіють мрії про кохання. Старі мотиви старих опер... І «Аїда»...
Dame sans doute ma musique italienne ne peut pas lutter contre cet éblouissement--- Car cet éblouissement est si admirable qu’il est même presque touchant... Non, pas ça... Et c’est encore avec une orchestration de deux sous que les romances italiennes vous serreront le cœur ou vous feront rêver d’amour. Les vieux airs des vieux opéras... Et Aida...
Ах! Хай йому біс, це трохи як «Іродіада», але цей Массне — мелодійний французький Вагнер. Стривайте!
Ah ! diable c’est un peu comme Hérodiade mais ce Massenet est un Wagner mélodique français. Arrêtez !
навскоси
Я ніколи не чула нічого з Вагнера й суджу з натхнення.
en travers Je n’ai jamais rien entendu de Wagner et juge d’inspiration.
А ось і порівняння. Вагнер — це Мане. Це неповний батько нової школи тих, хто шукає талант у правді й почутті; нові школи були завжди, тільки за останню сотню років живопис збився з дороги, і його повертають на добрий шлях.
La comparaison la voici. Wagner c’est Manet. C’est le père incomplet de la nouvelle école de ceux qui cherchent le talent dans la vérité et le sentiment, il y a toujours eu des nouvelles écoles, seulement depuis une centaine d’années la peinture s’était dévoyée, on la remet dans le bon chemin.
Отже, Вагнер — це Мане.
Donc Wagner, c’est Manet.
Верді й Массне беруть у нього те, що в ньому було доброго, і шукають свій шлях. Массне француз, а Верді італієць.
Les Verdi et les Massenet lui prennent ce qu’il avait de bon et cherchent leur voie. Massenet est français et Verdi italien.
Верді, можливо, менш учений, але пристрасніший...
Verdi est moins savant, peut-être mais plus passionné...
Навіщо порівнювати? Чи гарна, чи піднесена «Іродіа-да»? Так.
Pourquoi comparer ? Est-ce beau, est-ce sublime Hérodia-de ? Oui.
Що ж, ось і все.
Eh bien voilà tout.
«Симон Бокканегра», остання опера Верді (нова манера), нудна й безглузда. Він поцупив у німця всі його вади...
Le Simon Boceanegra, dernier opéra de Verdi (nouvelle manière) est assommant et stupide. Il a chipé à l’allemand tous ses défauts...
Що ж до Массне, його звати Жюль. Я зрікаюся «Аїди»? Ніколи!!! Та якщо «Іродіаді» бракує любовної ноти — дарма, бо нота таки відсутня! Попри дурний винахід зробити святого Іоанна закоханим у Саломею. Я б бачила їх радше як натхненних. Пророк і вона, натхненна, проте кохання тоді було б неминучим.. Я б полюбила його, Іоанна, і лютувала б, що не блищу при дворі Вітеллія, який у пʼєсі дуже по-дурному зʼявляється...
Quant à Massenet il s’appelle Jules. Je renie Aida ? Jamais !!! Mais si la note amoureuse manque à Hérodiade qu’importe car la note manque ! Malgré la stupide invention de faire de Saint Jean l’amoureux de Salomé. Je les verrais mieux en exaltés. Prophète et elle exaltée, pourtant l’amour serait alors inévitable.. Moi je l’aurais aimé Jean et j’aurais ragé de ne pas briller à la cour de Vitellius qu fait dans la pièce des apparitions bien bêtes...
Загалом, єдине чудове почуття, якого я зазнаю, — це мить, коли моя нещасна голова торкається свіжої й білої подушки...
En somme le seul sentiment délicieux que j’éprouve c’est au moment où ma malheureuse tête touche le frais et blanc oreiller...
Массне дуже милий, як кажуть, у нього чотирнадцятирічна дочка, бо він одружився дуже молодим, і дуже пристойна дружина. Великий митець, що живе як звичайний чоловʼяга. Мені це не до вподоби. Він мав би бути самотнім, щоб бути справді великим...
Massenet est très gentil à ce qu’on dit, il a une fille de quatorze ans s’étant marié très jeune et une femme très convenable. Un grand artiste qui vit en bonhomme. Je n’aime pas ça. Il devrait être seul pour être vraiment grand...
Тоді він був би нещасним, можливо, так, це можливо, але цікавим.
Il serait malheureux alors peut-être, oui c’est possible mais intéressant.
Ще трохи, і якби він був самотній... я захоплювалася б ним більше за Бастьєна...
Encore un peu et s’il était seul... je l’aurais admiré plus que Bastien...
Чи сягає він поза межі, чи він Сен-Марсо3, чи він Бастьєн?
Va-t-il au delà, est-il Saint-Marceaux, est-il Bastien ?
Не знаю, але музика в нього справді прекрасна.
Je ne sais pas, mais sa musique est bien belle.
Верді сягає поза межі, надто в «Аїді».
Verdi va au delà lui dans Aida surtout.
Так, Массне — пленерист4, він каже, що хоче повітря в опері, він хоче, щоб усе трималося купи від початку до кінця і щоб персонажі й мелодії рухалися в музичній атмосфері, яка їх огортає й оживляє...
Oui, Massenet est un plein airiste [sic]), il dit qu’il veut de l’air dans un opéra, il veut que ça se tienne d’un bout à l’autre et que les personnages et les mélodies se meuvent dans une atmosphère musicale qui les enveloppe et en fasse vivre...
Примітки
«Іродіада» — опера Жуля Массне (1842–1912) за оповіданням Флобера «Іродіада» (1877), уперше поставлена в Брюсселі 1881 року; тут ідеться про її паризьку премʼєру. ↩
«Імперія — це мир» — слова Луї-Наполеона з його промови в Бордо в жовтні 1852 року; орел був емблемою бонапартистів. ↩
Рене де Сен-Марсо (1845–1915) — французький скульптор. ↩
Так у тексті: plein airiste [sic] — Марі переносить живописний термін на музику. ↩