❦
Субота, 12 січня 1884
Пан Франческі приходив сьогодні вранці, Жюль Франческі, скульптор1, ясна річ; він поставився до моїх спроб ліплення зі справедливою зневагою, але наговорив мені великих компліментів про мій живопис. Він каже, що це напевно медаль і що він розповість про мою картину своєму близькому другові Вольфу2.M. Franceschi est venu ce matin, Jules Franceschi le sculpteur, bien entendu, il a traité mes essais de modelage avec un juste dédain mais m’a fait de grands compliments sur ma peinture. Il dit que c’est une médaille pour sûr et qu’il parle de mon tableau à son ami intime Wolff.
О другій візит Буланже, який сказав те саме, що й Франческі, окрім слів «медаль» і «Вольф».
A deux heures visite de Boulanger qui a dit la même chose que Franceschi, sauf les mots médaille et Wolff.
Маршальша заїжджає по нас із Клер, і ми їдемо до Лефевра й до Тоні. Франческі та Буланже — обидва зі старої школи, тож я маю бути в захваті від їхнього схвалення; обидва сказали: я ненавиджу цей жанр, але в цьому жанрі це дуже добре.
La maréchale arrive nous prendre Claire et moi et nous allons chez Lefèvre et chez Tony. Franceschi et Boulanger sont deux viei[les]-écoles aussi dois-je être enchantée de leur approbation, tous les deux ont dit: je déteste ce genre, mais dans ce genre, c’est très bien.
Вони висловили й критику, яка мені влестила, бо вона доводить, що це серйозно.
Ils ont aussi fait des critiques qui m’ont flattée car elles prouvent que c’est sérieux.
Що ж до Лефевра, то мушу зізнатися, що я недостатньо віддавала належне його талантові; я бачила в нього речі ідеальної форми. Точність, твердість, грація доведені до краю. Мені ця форма подобається більше, ніж у пана Енгра; у Лефевра є витонченість ліній, що буквально чарує око. І нічого хисткого, нерішучого, — невблаганна й чарівна точність, ніхто не пише оголену натуру так, як він... Це, погоджуюся, не гарний соковитий живопис, але є витонченість і вишукана делікатність водночас із великою потугою.
Quant à Lefèvre je dois avouer que je ne rendais pas assez justice à son talent, j’ai vu chez lui des choses d’une forme idéale. L’exactitude, la fermeté, la grâce sont poussées jusqu’au bout. J’aime mieux cette forme que celle de M. Ingres, il y a dans Lefèvre des délicatesses de lignes qui littéralement enchantent l’œil. Et rien de flottant, d’indécis, une précision implacable et ravissante, personne ne fait le nu comme lui... Ce n’est pas d’une belle peinture grasse d’accord, mais il y a des raffinements et des délicatesses exquises en même temps qu’une grande puissance.
Це майстер. Його портрети чудові, хоч їм бракує блиску й, може, чогось понад тим.
C’est un maître. Ses portraits sont admirables, quoique manquant d’éclat et peut-être d’au delà.
Але форма така точна, що через неї забуваєш усе або майже все. І подумати Ось хто зробив би мій портрет! І подумати тільки, що я сподівалася знайти в Тоні цього вірного тлумача моєї особи...
Mais la forme est si juste que cela fait oublier tout ou presque. Et dire Voilà qui aurait fait mon portrait ! Et dire que je m’attendais à trouver dans Tony, ce fidèle interprête de ma personne...
Тоні — це наука... Більш-менш, словом, це макет.
Tony c’est la science... A peu près, c’est une maquette enfin.
Зовнішність у Лефевра зовсім не відповідає його талантові, він схожий на гладкого перукаря, у нього чарівна дружина й гарненькі діти, і він рисує так само добре, як Бастьєн-Лепаж.
Lefèvre n’a pas du tout le physique de son talent, il a l’air d’un gros coiffeur, il a une charmante femme et de jolis enfants et il dessine aussi bien que Bastien-Lepage.
Спершу він не дуже зрозумів, що це я, не впізнав мене й спитав, як мені ведеться, прийнявши, мабуть, за мою кузину; ця помилка тривала півгодини, а потім він став дуже любʼязний і подякував мені за честь, яку я роблю йому, прийшовши до нього, додавши, що особливо радий мене бачити тощо тощо.
Au commencement il n’avait pas bien compris que c’était moi, il ne m’a pas reconnue et m’a demandé de mes nouvelles me prenant pour ma cousine probablement, cette erreur a duré une demie-heure et après, il est devenu très aimable et m’a remerciée de l’honneur que je lui faisais en venant chez lui, ajoutant qu’il est particulièrement heureux de me voir etc. etc.
Він прийде оглянути мою майстерню наступної неділі.
Il viendra voir mon atelier dimanche prochain.
Ось люди з майстерні Жюліана, яких цей гладкий єврей3 ніколи й не подумав мені прислати. Ці Канробери — ангели.
Voilà des gens qui sont de l’atelier Julian et que ce gros Juif n’a jamais songé à m’envoyer. Ces Canrobert sont des anges.
— Як, це ви, панно! Це ви?
— Comment c’est vous Mlle ! C’est vous ?
— Та так, добродію;
— - Mai oui, Monsieur;
— О! то тоді дозвольте сказати вам, що я особливо радий тощо.
— - Oh ! mais alors permettez-moi de vous dire que je suis particulièrement heureux etc.
Як же змінилося його обличчя! А коли я стану славетною, такі речі будуть куди виразніші...
Ça a été un changement de figure ! Et quand je serai célèbre ces choses-là seront bien plus accentuées...
Сьогодні ввечері на обіді лише кілька осіб, цілком близьких. Ґавіні, Жері, Сент-Аман, Жюліан, Вільвʼєй, Черницька, яка приходить випадково.
Ce soir à dîner quelques personnes seulement, les tout à fait intimes. Les Gavini, Géry, Saint Amand, Julian, Villevieille, Tchernitsky qui arrive par hasard.
Я вбираюся в біле з нагоди нового року й дуже мила. Десь об одинадцятій прийшли маршальша й Клер, вони були на підписанні шлюбного контракту4 панни де Сен-Мартен.
Je me mets en blanc à cause du nouvel an et suis très gentille. Vers onze heures sont arrivées la maréchale et Claire, elles étaient au contrat de Mlle de Saint-Martin.
(далі в наступному зошиті)
(suite au prochain livre)
Примітки
Жюль-Еліас Франческі (1825–1893): французький скульптор. ↩
Альбер Вольф (1835–1891): найвпливовіший мистецький критик Парижа, що писав для «Фігаро» (Le Figaro). ↩
Жюліан: Родольф Жюліан (1839–1907), засновник Академії Жюліана. Епітет Марі відбиває звичний антисемітизм її соціального середовища; насправді Жюліан не був євреєм. ↩
Підписання шлюбного контракту (le contrat): у французькому буржуазному й аристократичному товаристві підписання шлюбного контракту було офіційною світською подією, на яку нерідко сходилося ширше коло, ніж на саме весілля. ↩