❦
Субота, 22 грудня 1883
Я покликала Жюліана подивитися мою статую, яку закінчено як ескіз.Samedi 22 décembre 1883 J’ai fait venir Julian pour ma statue qui est finie comme esquisse.
Він у захваті й наговорив слів: вишукано, чарівно, дуже добре, захопливо тощо тощо.
Il en est ravi et a dit les mots exquis, charmant, très bien, empoignant etc. etc.
Чудово вибудувано.
Admirablement bien construit.
Через це я вже не поважаю його, Жюліана. «Чудово вибудувано»! Дурень той, хто вважає це таким уже й гарним... принаймні таке враження це на мене справляє. Колись від його похвал я б затанцювала. Чому ж тепер?
Ce qui fait que je ne l’estime plus, Julian. « Admirablement bien construit. » ! C’est une bête de trouver ça si bien... du moins voilà l’effet que ça me fait. Autrefois ses louanges m’auraient fait danser. Pourquoi alors ?
Я кажу собі: він вважає це чудово вибудуваним, отже, він не бачить далі, отже, він не сильний, бо я зневажаю те, що роблю, водночас... О, тонкощі! Мій великий краєвид він теж вважає дуже гарним. Голова Армандіни, що сміється, його смішить, він каже, що це заразливо й що це дуже добрий і дуже міцний живопис тощо тощо, тож я її йому дарую. Немовля теж дуже добре, дуже делікатне, дуже мистецьке. Божидар і мала дівчинка.
Je me dis: il trouva ça admirablement construit donc, il ne voit pas au delà, donc il n’est pas fort, car je méprise ce que je fais tout en... Ô subtilités ! Pour mon grand paysage il le trouve aussi, très bien. Tête d’Armandine qui rit le fait rire, il dit que c’est contagieux et que c’est une peinture très bonne et très solide etc. etc. de sorte que je la lui donne. Le bébé est aussi très bien, très délicat, très artistique. Bojidar et la petite fille.
Усе добре. То що ж? Коли мені кажуть такі речі, мені вони видаються дурнями чи брехунами, а він же ні той, ні той... Він каже, що так і казав: «спершу було трохи краще, потім набагато краще, далі дуже добре, і ми підступаємо до тієї миті, коли буде вже зовсім добре».
Tout est bien. Eh bien donc ? Quand on me dit de pareilles choses on me paraît bête ou menteur, il n’est pourtant ni l’in, ni l’autre... Il dit qu’il l’avait bien dit, « ça a d’abord été un peu mieux puis beaucoup mieux ensuite très bien, et nous touchons au moment ou ce sera tout à fait bien ».
А ти не нестямишся з радості?! Ні. Чому?
Et tu n’es pas folle de bonheur ?! Non. Pourquoi ?
Бо це не моя думка, бо я сама не дуже задоволена, я хотіла б зробити краще!.. Це не прискіпливість геніальної мисткині, це... сама не знаю що... Зрештою...
Parce que ce n’est pas mon opinion, parce que je ne suis pas moi-même très contente, je voudrais faire mieux !... Ce n’est pas scrupule d’artiste de génie, c’est... je ne sais quoi... Enfin...
Байдуже, що думаю я, аби лиш інші вважали, що це дуже добре. Згода... до певної межі...
Qu’importe ce que je pense pourvu que les autres trouvent que c’est très bien. D’accord... jusqu’à un certain point...
Але що мені хотілося б знати, то це що сказав би Жюліан тому, хто його спитав би... Якомусь чужому, на бульварі, у кавʼярні... Зрештою, ось що зробило б мене щасливою і що підсумовує моє почуття: Жюліан, зустрівши Тоні, чи Лефевра, чи X, чи Z, каже їм: я сьогодні бачив картини й скульптури росіянки, це справді дуже добре, вона сліпуча тощо тощо. Можете собі уявити. Ах! мало не забула одну чудову річ.
Mais ce que je voudrais savoir c’est ce que dirait Julian à quelqu’un qui lui demanderait... A un étranger, sur le boulevard, au café... Enfin voilà ce qui me rendrait heureuse et qui résume mon sentiment, c’est Julian rencontrant Tony ou Lefebvre ou X ou Z et leur disant: j’ai vu aujourd’hui des peintures et des sculptures de la Russe, c’est vraiment très bien, elle est épatante etc. etc. Vous voyez ça d’ici. Ah ! j’oublie quelque chose de bien bon.
Я виліпила руку в натуральну величину й дала зробити з неї відливок, і Жюліан узяв його за зліпок із натури; і лише дійшовши до пальців, які зовсім не були зроблені, він зачудовано глянув на мене, не розуміючи, як відливок може мати ледь сформовані пальці.
J’ai modelé un bras grandeur nature et je l’ai fait mouler et Julian l’a pris pour un montage d’après nature, ce n’est qu’aux doigts qui n’étaient pas faits du tout qu’il m’a regardée avec ébahissement ne comprenant plus comment un moulage pouvait avoir des doigts à peine formés.
Коли я пояснила йому, що це зроблено мною, він не наговорив мені великих компліментів, сказав лише, що в ньому є дуже правдиві сторони. Якби мені кортіло пожартувати, я сказала б, що це пара до Мікеланджело, який зробив голову, закопав її й дав знайти, наче античний мармур.1
Quand je lui ai expliqué que c’était fait par moi il ne m’en a pas fait de grands compliments, disant seulement que ça a des côtés très vrais. Si j’avais envie de blaguer je dirais que c’est le pendant de Michel-Ange fabriquant une tête l’enterrant et la faisant découvrir comme un marbre antique.
Примітки
За Вазарі, юний Мікеланджело вирізьбив сплячого Купідона в античній манері, якого продали як справжній стародавній твір. Марі натякає на цей легендарний епізод. ↩