❦
Неділя, 16 грудня 1883
Голову Божидара переписано й закінчено.Dimanche 16 décembre 1883 Tête de Bojidar repeinte et finie.
Я ніщо. Усе, що я роблю, погане, огидне за манерою письма, картонне, скульптура теж іде дуже зле, моя Навсікая нічого не означає, незрозуміло, що вона плаче. Малюки... Ще якби це були фрази й удавана скромність! Та річ у тім, що я з тих, хто все усвідомлює! І коли талановита людина себе картає, це доказ, що вона справжній митець, але в мене це тому, що я бачу надто ясно, надто правдиво! Я — це Істина, ну й що!...
Je ne suis rien. Tout ce que je fais est mauvais, éœurant comme facture, cartonneux, la sculpture aussi va très mal, ma Nausicaa ne signifie rien, on ne comprend pas qu’elle pleure. Les gamins sont... Encore si c’était des phrases et des humilités à faux ! Mais c’est que je suis de ceux qui se rendent compte ! Et lorsqu’un homme de talent se maltraite c’est la preuve que c’est un vrai artiste, mais moi c’est parce que je vois trop clair, trop vrai ! Moi, c’est la Vérité et alors !...
Божидар зараз прийде позувати, ця низка усмішок могла б бути дуже забавною, якби кожна голова була гарна. Якби це зробила, наприклад, Брезло... Та Боже мій, хто ж... І чому я повірила в себе? Де докази мого таланту? Де те, що я зробила доброго?
Bojidar va venir poser, cette série de rires pourrait être très amusante si chaque tête était bien. Si c’était fait par Breslau par exemple... Mais mon Dieu qui donc... Et pourquoi ai-je eu confiance en moi ? Où sont les preuves de mon talent ? Où est ce que j’ai fait de bon ?
Щоразу... Це буде наступного разу... Я повернула голову малої до стіни й не зважуюся піти на неї глянути.
A chaque coup... Ce sera la prochaine fois... J’ai retourné la tête de la petite contre le mur et je n’ose pas aller la regarder.
Ах! якби ж я могла помилятися! Та ні, буде, як із моїми грудьми...
Ah ! si je pouvais me tromper ! Mais non, ce sera comme pour ma poitrine...
Це жахливо.
C’est atroce.
Зрештою... Париж я ненавиджу й збережімо зворушеність для російського села... Я люблю свій край, я відчула це лише днями, малюючи... Мені здається, що тільки Рим можна любити, як батьківщину. Це справді чарівне місто лишило мені незрівнянне враження... За пʼять чи шість місяців після того, як я звідти поїхала...
Enfin... Paris je le déteste et gardons des attendrissements pour la campagne russe... J’aime mon pays, je ne l’ai senti que l’autre jour en peignant... Il me semble que Rome seule peut être aimée comme la patrie. Cette ville vraiment magique m’a laissé une impression incomparable... Cinq ou six mois après que j’en étais partie...
То що ж... Нічого?!
Alors... Rien ?!
Піп і князь Оболенський на обіді. Князь одружений, він доволі огрядний, дружина його в Росії, він служить при дворі.
Le pope et le prince Obolensky à dîner. Le prince est marié, il est assez gros, sa femme est en Russie, il sert à la Cour.
Цими днями було багато візитів, Тюркан (Жозеф, той, що в Сенаті) відрекомендував свою молоду дружину.
Il est venu beaucoup de visites ces jours-ci, Turquan (Joseph, celui qui est au Sénat) a présenté sa jeune femme.