❦
Неділя, 18 листопада 1883
Чи то з кокетства, чи то в якомусь затьмаренні я показалася Ґабріелеві, який прийшов сповістити мене про задуману днями прогулянку, у робочому одязі, у якому пишу надворі.Dimanche 18 novembre 1883 J’ai eu la coquetterie ou l’aberration de me montrer en costume de travail en plein air à Gabriel qui est venu m’informer d’une partie projetée l’autre jour.
О пʼятій ми йдемо на чай до Сафонова.
Et à cinq heures nous allons prendre du thé chez Safonoff.
Цей Сафонов — камер-юнкер1 і дуже багатий, йому приписують дивовижні вади... Він має гарненький особняк, мистецьки вмебльований так званими витворами мистецтва й рідкостями, і шикарні дами до нього їздять. Він дуже дурний і теж схиблений на шику, тож і я розмовляю відповідно: він показує мені самовар Петра Великого, а я відповідаю йому портретом Катерини, подарованим моїм предкам.
Ce Safonoff est gentilhomme de la Chambre et très riche, on lui donne des vices étonnants... Il a un joli hôtel artistement meublé avec de soi-disants objets d’arts et raretés et les dames chics vont chez lui. Il est très bête et toqué sur le chic aussi, je parle en conséquence, il me montre un samovar de Pierre le Grand et je lui riposte par un portrait de Catherine donné à mes ancêtres.
До речі, про Ніццу... Ніколи нічого відверто не паплюжити — це надто наївно; слівце мимохідь руйнує куди краще... Він зустрів нас на порозі особняка, двері якого слуга в червоних штанях поквапився відчинити навстіж; по букету кожній із нас, вишуканий шоколад, пан Екарк і пан Ессаулов, молодий модний офіцер із Петербурга. Це дуже пристойний чоловік, він носить перуку й чваниться, що знає всіх володарів Європи... принаймні на фотографіях. Він і двоє гостей проводжають нас аж до дверей, а ми обідаємо із Сент-Аманом і Багницьким, якого я хочу долучити до культу одного молодого митця, про якого ви, може, чули, — звати його Лефаж чи Лепаж,.. ні, це Лепаж. Так, Бастьєн-Лепаж, здається.
Et à propos de Nice... Jamais rien dénigrer, c’est trop naïf, un mot en passant démolit bien mieux... Il nous a reçues sur le seuil de la porte de l’hôtel qu’un domestique en culotte rouge s’est empressé d’ouvrir à deux battants; un bouquet pour chacune de nous, du chocolat exquis, M. Ekarque et M. Essaouloff le jeune officier à la mode de Pétersbourg. C’est un homme très bien, il porte une perruque et se pique de connaître tous les souverains de l’Europe... en photographie du moins. Lui et les deux invités nous reconduisent jusqu’à notre porte et nous dînons avec Saint-Amand et Bagnitsky que je veux initier au culte d’un jeune artiste dont vous avez peut-être entendu parler, il s’appelle Lefage ou Lepage,., non, c’est Lepage. Oui Bastien-Lepage je crois.
Примітки
Gentilhomme de la Chambre: камергер російського імператорського двору. ↩