❦
Субота, 3 листопада 1883
Пан Ешман (колишній кавалергард1, років пʼятдесяти восьми чи шістдесяти, одружений зі славетною французькою акторкою, — дружини його ми не знаємо) приходить відрекомендувати ще одного росіянина на імʼя Сафонов, який носить перуку й живе в Парижі з надією дістати посаду при посольстві, дуже багатий.Samedi 3 novembre 1883 M. Eschmann (un ancien chevalier-garde, cinquante-huit ou soixante ans, marié à une célèbre comédienne française, nous ne connaissons pas sa femme) vient présenter un autre Russe du nom de Safonoff qui porte une perruque, et qui habite Paris avec l’espoir de se faire attacher à l’ambassade, très riche.
Потім княгиня Караджорджевич, яка приходить, як і майже щодня, грати в пікет і обідати. Я від неї втомилася, мені з нею нудно.
Puis la princesse Karageorgevitch qui vient comme presque tous les jours jouer au piquet et dîner. J’en suis fatiguée, elle m’ennuie.
І нарешті — Ґабріель Жері, що приїхав із Константинополя на два місяці... Він став ще довшим і ще худішим, але милим, як і раніше, і завжди з дуже ніжним виглядом; гадаю, цей вигляд у нього природний, хіба що я викликаю в ньому добрі почуття...
Et enfin Gabriel Géry, arrive de Constantinople pour deux mois... Il est devenu encore plus long et encore plus maigre, mais gentil tout de même et toujours l’air très tendre, je suppose que cet air lui est naturel à moins que je lui inspire de bons sentiments...
Його приїзд мене розбуркує — ось уже півроку чи шість років, як я не бачила молодого чоловіка... Це бадьорить.
Son arrivée me réveille, voilà six mois ou six ans que je n’ai vu un jeune homme... C’est vivifiant.
Мене оточують зацвілі люди. Стара Енгельгардт і її син, маленький ацтек, років тридцяти, Черницька, Караджорджевичі, піп... суцільна цвіль.
Je suis entourée de gens moisis. La vieille Engelhardt et son fils un petit aztèque, de trente ans, la Tchernitsky, les Karageorgevitch, le pope... de la moisissure.
Зрештою, візит Ґабріеля будить мою ніжність до пана Жюля Бастьєна-Лепажа; це безглуздо, але це так. І за вечір я ловлю себе на тому, що з сумом і зневірою думаю: невже він мене ніколи не покохає? Я кажу собі це, щоб воно не справдилося... Доходиш до того, що рахуєш сходинки на сходах, кроки, які робиш по кімнаті, число присутніх: любить, трішки, дуже, пристрасно й зовсім ні2!... Усе йде в хід, аж до літер на вивісках, до шматків хліба на столі, — словом, мономанія.
Enfin la visite de Gabriel réveille ma tendresse pour M. Jules Bastien-Lepage; ça n’a pas le sens commun mais c’est comme ça. Et durant la soirée je me surprends à penser avec tristesse et découragement qu’il ne m’aimera jamais? Je me le dis pour que ce ne soit pas vrai... On en arrive à compter les marches de l’escalier, les pas que l’on fait dans sa chambre, le nombre de personnes présentes, il m’aime, un peu, beaucoup, passionnément et pas du tout !... Tout y passe, jusqu’aux lettres des enseignes, les morceaux de pain sur la table, enfin une monomanie.
І коли виходить: пристрасно — ти в захваті, а коли: зовсім ні — руки опускаються з відчаю. Та я ж від цього відмовилася, — хіба я вже не памʼятаю, що відмовилася? Памʼятаю... Але мені кортить відмовитися ще раз, щоб... як лисиця відмовляється від винограду.
Et lorsque c’est: passionnément on est ravie comme on laisse tomber ses bras de découragement lorsque c’est: pas du tout. Mais j’y ai renoncé, est-ce que je ne me rappelle plus, s’y avoir renoncé ? Si... Mais je tiens à y renoncer encore une fois pour... comme le renard renonce aux raisins.
Відмовляючись, я... Що?
En y renonçant je... Quoi ?
Мені кортить повторити собі ще раз, що між мною й цим маленьким художником немає нічого спільного, тобто між ним і мною... Це як ті люди, стривожені долею якоїсь справи, що переконують себе, ніби її безповоротно втрачено, — аби вже боятися лише приємної несподіванки... Неможливе доводить мене до сказу. Це наче якби я вбила собі в голову, що...
Je tiens à me répéter encore une fois qu’il n’y a rien de commun entre moi et ce petit artiste, c’est-à-dire entre lui et moi... C’est comme les gens inquiets sur le sort d’une affaire qui se persuadent qu’elle est perdue sans retour pour n’avoir plus à craindre qu’une surprise agréable... L’impossible m’enrage. C’est comme si je me mettais en tête que...
Як я могла дійти до того, щоб прагнути цієї перемоги аж до того, що... І як я дійшла до того, щоб писати про це тут і думати про це?
Comment ai-je pu en arriver à désirer cette conquête au point de... Et comment en suis-je arrivée à en parler ici et à y penser ?
Кристалізації! Кристалізації.3
Cristallisations ! Cristallisations.
Та зрештою. Це наче я заходилася б подобатися... будь-кому, кого бачила б разів чотири, хто був би закоханий деінде й жив на селі.
Mais enfin. C’est comme si je me mettais à vouloir plaire à... à n’importe qui que j’aurais vu quatre fois et qui serait amoureux ailleurs et vivrait à la campagne.
Він знає в Парижі осіб пʼятдесят, якими переймається так само мало, як і мною, про яку ніколи не думає. Хіба ж я коли думаю про пана де Морґана, про пана де Монтґомері, про Алексіса Караджорджевича, про силу-силенну молодиків, яких час від часу бачу в Парижі. І, певна річ, жоден із цих бідолах не лишається кристалізуватися десь у кутку й питати себе: та чому ж, власне? Мама розповідає, що в глибині душі їй траплялося годинами питати себе, чому така-то річ зветься так, а не інакше, і чому забута річ не названа, а навпаки.
Il connaît à Paris cinquante personnes dont il s’occupe aussi peu que de moi à qui il ne pense jamais. Est-ce que je pense jamais à M. de Morgan, à M. de Montgomery, à Alexis Karageorgevitch, à un tas de jeunes gens que je vois de temps en temps à Paris. Et il est certain qu’aucun de ces pauvres diables ne restent à cristalliser dans un coin et à se demander mais enfin pourquoi ? Maman raconte que tout au fond il lui est arrivé de se demander pendant des heures pourquoi telle chose s’appelle ainsi et non pas autrement, et pourquoi l’objet oublié n’est pas nommé mais on est vice-versa.
О Жюлю Бастьєне, ти бридкий, ти малий, ти млявий, ти потайний, ти... А зрештою я... я волію тебе понад усіх.
ô Jules Bastien, tu es laid, tu es petit, tu es indolent, tu es sournois, tu es... Et en somme je... je te préfère à tous.
Примітки
Кавалергард: офіцер російського імператорського Кавалергардського полку, одного з найелітніших кавалерійських підрозділів. ↩
Il mʼaime, un peu, beaucoup, passionnément, pas du tout: французька любовна ворожба на пелюстках, відповідник «любить — не любить». ↩
Марі вживає термін Стендаля з «Про кохання» (De lʼAmour, 1822): кристалізація — це процес, яким уява вкриває кохану особу уявними досконалостями, наче кристали солі наростають на гілці в зальцбурзьких копальнях. ↩