Неділя, 2 вересня 1883

Легка ломота — наслідок учорашньої вранішньої прогулянки — і жахливий нежить; я малюю пастеллю портрет Луї, здається, виходить.
А потім маленька родинна драма: Марсель чкурнув до Парижа без дозволу. Майбутній маркіз де Тарент, він і схожий на нього: нічого не хоче робити й слухає бідолашну маршальшу не більше, ніж якби вона співала. Справді прикро, коли такий шибеник у такій родині. Доля схибила: Клер і я мали б бути хлопцями. А Поль і Марсель — дівчатами. Усе було б чудово.